5-2906км12 Про умисне вбивство двох осіб із застосуванням вогнепальної зброї, яка знаходилася у засудженого без відповідного дозволу - 27.03.2014 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2011 року.

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2013 року судові рішення щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Постановою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 жовтня 2013 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2013 року, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 3 лютого 2010 року, у період часу з 15 год. по 16 год., перебуваючи на території належного йому ЗАТ "Восход", що розташоване по вул. Мала Польова, 3 у смт. Вилок Закарпатської області під час обходу знайшов пістолет марки "Чеська збройова", калібру - 6,35 мм., споряджений чотирма патронами.

Крім того, 3 лютого 2010 року, о 23 год. 30 хв., ОСОБА_1 знаходився на території ЗАТ "Восход" і виявив відчинені двері рефрижераторного вагону, у якому знаходилося майно товариства. Перед цим дізнався про крадіжку з вагона товарно-матеріальних цінностей. Як тільки він заглянув усередину відчиненого вагона, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тут же почали його бити руками і ногами у різні частини тіла. Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали тікати, а ОСОБА_1 із лежачого положення, незважаючи на можливість уникнути застосування зброї, з помсти, здійснив чотири прицільних і влучних постріли у них. Внаслідок отриманих вогнепальних поранень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі з доповненнями просить судові рішення змінити та перекваліфікувати його дії з п. 1 ч. 2 ст. 115 на ст. 118 КК України, оскільки вважає, що він перевищив межі необхідної оборони. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, неповноту досудового та судового слідства.

Захисник ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду та справу направити на новий апеляційний розгляд. Посилається на неправильне застосуванням кримінального закону. Вважає, що ОСОБА_1 не мав умислу на вбивство потерпілих, а пістолет він мав намір здати органам влади. Вважає, що дії засудженого підлягають кваліфікації за ст. 118 КК України, оскільки він перевищив межі необхідної оборони.

У касаційній скарзі зі змінами прокурор просить судові рішення скасувати у зв'язку з неправильним застосування кримінального закону та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом допущено порушення вимог ст. 334 КПК України, оскільки суд не дав належної оцінки показанням засудженого ОСОБА_1 та обставинам справи щодо стану ОСОБА_1 після побиття та під час здійснення пострілів, а тому передчасно прийшов до висновку про винуватість засудженого у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав скаргу прокурора з урахуванням змін, частково скарги засудженого та захисника та просив перекваліфікувати дії засудженого з п. 1 ч.2 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, призначити покарання та звільнити від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України, за ч.1 ст. 263 КК України звільнити від відбування покарання у зв'язку з його відбуттям, засудженого, який просив задовольнити його касаційну скаргу повністю, скаргу захисника частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги захисника про відсутність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України є необґрунтованими, оскільки висновки суду у цій частині були зроблені судом на підставі доказів, які з дотриманням кримінально - процесуального закону були перевірені судом, та їм дана належна оцінка.

Зокрема суд виходив із даних, що містяться у протоколі добровільної видачі пістолету від 4 лютого 2010 року, показань ОСОБА_1, свідків по справі, тощо.

Той факт, що засудженим була складена заява про видачу зброї не є підставою для звільнення останнього від кримінальної відповідальності, оскільки з моменту знахідки вогнепальної зброї з бойовими припасами пройшов значний проміжок часу, ОСОБА_1 не був позбавлений реальної можливості здати дані предмети до органів влади або викликати представників даних органів для їх вилучення. Також, про направленість умислу на подальше зберігання зброї та бойових припасів свідчить та обставина, що про дану знахідку ОСОБА_1 нікому не повідомив та продовжував їх зберігати.

Судом першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за те, що він умисно протиправно заподіяв смерть двох осіб, тобто за вчинення злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

З такою кримінально-правовою оцінкою фактичних обставин погодитись не можна, оскільки якщо би засуджений здійснював постріли в обстановці, за якої не міг не розуміти, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не втечуть або будуть викриті у злочині проти його власності (наприклад, виконали його вимогу зупинитись, опинились у замкнутому просторі, були з'ясовані дані про викрадачів тощо), то дії ОСОБА_1 могли би кваліфікуватись як вбивство з помсти (самочинна розправа).

Натомість із фактичних обставин справи випливає, що між нападом викрадачів майна і їх втечею з місця події та рішенням ОСОБА_1 застосувати зброю не існувало розриву в часі, достатнього для осмислення (оцінки) ситуації та виникнення умислу на вбивство з помсти. Рішення про застосування зброї ОСОБА_1 приймав під впливом факторів, які зумовлювали вжиття заходів, необхідних для затримання осіб, що вчинили злочин. Саме ці фактори були спонукальними і визначальними (домінуючими) у виборі поведінки, до якої ОСОБА_1 фактично вдався. При цьому слід врахувати емоційно-збуджений стан засудженого, у якому не завжди можна визначити характер і обсяг заходів, необхідних для затримання таких осіб.

Поєднання обстановки, обставин та умов, за яких було скоєно вбивство, не дають підстав вважати, що його вчинення було викликане бажанням ОСОБА_1 помститися особам, які скоїли злочин щодо його власності. Сукупність таких обставин виключає кваліфікацію умисного вбивства через помсту.

Водночас фактична ситуація, в якій перебував ОСОБА_1, не звільняли його від обов'язку вжити таких заходів, які були б співмірними (адекватними), необхідними і достатніми для затримання осіб, які вчинили злочин. ОСОБА_1 ж тим, що зробив кілька (серію) пострілів із зазначеної, невеликої відстані в бік нападників, якими вбив їх, вийшов за межі заходів, необхідних для затримання цих осіб.

Таким чином, судом було невірно кваліфіковано дії засудженого за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки висновок суду про направленість умислу ОСОБА_1 на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із помсти, є хибним, а дії засудженого необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК України, як умисне вбивство вчинене у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Апеляційним судом дане порушення усунуто не було.

У зв'язку з викладеним, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні, а його дії перекваліфікації з п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (1960 р.), пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та призначити покарання за ст. 118 КК України у виді 2 років позбавленням волі.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 118 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі.