Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є.Б., суддів Животова Г.О., Крещенка А.М., при секретарі Гладкіх Л.М., за участю прокурора Кравченко Є.С., засудженого ОСОБА_6, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12012130390000184 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 11 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року,

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 11 лютого 2013 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 29.07.2010 р. за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України на 2 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, засуджено:

- за ч. 2 ст. 289 КК України на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_6 1 380,84 грн у рахунок відшкодування судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він приблизно о 06-й годині 07 вересня 2011 року в парку ім. Шевченка у м. Сімферополі, скориставшись наявністю у нього ключів від автомобіля "Chery Tiggo" реєстраційний номер НОМЕР_1, що перебував у користуванні ОСОБА_8 та належав на праві власності ОСОБА_9, незаконно заволодів даним транспортним засобом і по дорозі не впорався з керуванням та допустив перекидання автомобіля, в результаті автомобіль отримав технічні ушкодження, а ОСОБА_9 було заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 52 476,54 грн.

Близько 07-ї год. 07 вересня 2011 року ОСОБА_6 повторно, таємно викрав з салону автомобіля "Chery Tiggo" реєстраційний номер НОМЕР_1 банківську картку № НОМЕР_2 і на території автозаправки в с. Миколаївка Сімферопольського району зняв з банківського рахунку ОСОБА_8 гроші в розмірі 360 грн, чим заподіяв останній матеріальної шкоди.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушують питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначають, що винуватість засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не доведена, суд не врахував, що потерпіла ОСОБА_8 постійно змінювала свої показання і сама віддала засудженому ключі від автомобіля, також у суді апеляційної інстанції приймали участь судді, які підлягали відводу. Крім того, засуджений вказує на відсутність в нього умислу на вчинення крадіжки, оскільки він збирався повернути потерпілій вкрадені гроші.

В запереченнях на касаційні скарги засудженого та його захисника потерпілі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просять залишити судові рішення без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав подані касаційні скарги, думку прокурора, котрий заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Так, винуватість ОСОБА_6 підтверджується: показаннями самого засудженого, який повідомив, що приблизно о 01 год. 07 вересня 2011 р., скориставшись, що ОСОБА_8 залишила йому ключі від автомобіля "Chery Tiggo", він на вказаному автомобілі поїхав у с. Миколаївка, де на автозаправці банківською карткою ОСОБА_8, яку знайшов у салоні автомобіля, розплатився за бензин в сумі 360 грн і по дорозі біля с. Софіївка Сімферопольського району не впорався з керуванням та допустив перекидання автомобіля; показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка пояснила, що ввечері 06 вересня 2011 р. після знайомства з ОСОБА_6, останній в ході конфлікту забрав у неї ключі від автомобіля "Chery Tiggo", у зв'язку з чим вона одразу звернулася до міліції, де пізніше їй повідомили, що її автомобіль попав у дорожньо-транспортну пригоду, також в цей час з її банківської картки, яка знаходилась у салоні автомобіля, зняли гроші в сумі 360 грн; показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка повністю підтвердила свідчення своєї доньки ОСОБА_8 про викрадення її автомобіля "Chery Tiggo" реєстраційний номер НОМЕР_1. Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються матеріалами кримінального провадження, вказаними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, зокрема, даними рапорту чергового Центрального райвідділу міліції про те, що вранці 07 вересня 2011 р. в чергову частину від ОСОБА_8 надійшло повідомлення про те, що малознайомий хлопець на ім'я ОСОБА_6 незаконно заволодів автомобілем її матері, даними огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, даними висновку автотоварознавчої експертизи, звітом про стан банківського рахунку ОСОБА_8 та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Твердження засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7, що винуватість засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не доведена і що він не мав умислу на вчинення крадіжки грошей є безпідставними і спростовуються вищезазначеними доказами.

При цьому крадіжкою визнається протиправне вилучення чужого майна, закінченим цей злочин вважається з моменту його вилучення, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 виявив в викраденому автомобілі банківську картку ОСОБА_8, якою таємно заволодів і проти волі потерпілої зняв з банківського рахунку останньої гроші в розмірі 360 грн, якими розпорядився на свій розсуд.

Таким чином, дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи засудженого та захисника про упередженість суддів при розгляді справи не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Як убачається суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу законним складом суду, обставини, що виключають участь суддів у кримінальному провадженні, передбачені ст.ст. 75, 76 КПК, відсутні. Не наведено цих обставин і в касаційних скаргах.

Отже, доводи засудженого та захисника, викладені в касаційних скаргах, не підлягають задоволенню.

Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами середньої тяжкості та тяжким, особу винного, який не розкаявся у вчиненому, заподіяну злочинами шкоду не відшкодував, думку потерпілих, які просили призначити засудженому суворе покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкцій частин статей, за якими його визнано винним. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Розглядаючи справу за апеляціями засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7, на підставі детального вивчення матеріалів справи апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильність кваліфікації його дій, а також вказав на докази, які спростовують доводи поданих апеляцій.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК, колегія суддів

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 11 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.