Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Вільгушинського М.Й., Слинька С.С., Чуйко О.Г.,

при секретарі Гладкіх Л.М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250020000104, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні суду апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2013 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, якого визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст. 307 КК України,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

у касаційній скарзі прокурор стверджує, що ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2013 року щодо ОСОБА_4 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається на те, що ухвала суду апеляційної інстанції не мотивована і не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а судом апеляційної інстанції неправильно застосовано вимоги ст. 69 КК України. Просить ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2013 року ОСОБА_4 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 змінено. Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки без конфіскації майна. Виключено посилання суду на судимість ОСОБА_4 як таку, що відповідно до ст. 89 КК України погашена. У решті вирок залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора Матюшевої О.В., яка підтримала касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні суду апеляційної інстанції, перевіривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами ухвалено визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за таких обставин.

14 березня 2013 року близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_4, перебуваючи біля під'їзду будинку № 29/2 по вул. Громова в м.Черкаси, незаконно збув із корисливих мотивів ОСОБА_5, який діяв в рамках оперативної закупівлі, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 1,49 гр.

15 березня 2013 року з 08 год 30 хв до 09 год при проведенні огляду місця події на 4-му поверсі будинку № 29/2 по вул. Громова в м. Черкаси працівниками міліції в присутності понятих було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 15,62 гр, який ОСОБА_4 зберігав із метою збуту.

Правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.

Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 307 КК України місцевий суд урахував характер і ступінь тяжкості цього злочину, дані про засудженого, зокрема те, що він за місцем проживання характеризувався позитивно, на спеціальних обліках не перебував. Обставинами, що пом'якшують покарання судом було визнано те, що ОСОБА_4 щиро каявся, активно сприяв розкриттю злочину.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції вирок місцевого суду у частині призначення ОСОБА_4 покарання змінено та пом'якшено призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог закону України про кримінальну відповідальність й зобов'язані відповідно до вимог ст. 65 КК України враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути належним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Так, змінюючи вирок щодо ОСОБА_4 та ухвалюючи рішення про пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України апеляційний суд послався на ті обставини, які вже були враховані місцевим судом при призначенні ОСОБА_4 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 307 КК України. Додатково судом апеляційної інстанції було враховано те, що ОСОБА_4 виховувався без батька і визнано як пом'якшуючі покарання обставини те, що обвинувачений займався суспільно-корисною працею, визнав вину, злочин вчинив внаслідок тяжкого матеріального становища.

Однак, суд апеляційної інстанції постановляючи рішення про призначення ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст. 307 КК України без призначення обов'язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, достатньою мірою не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, його конкретні обставини, зокрема і те, що вчинено збут особливо небезпечного наркотичного засобу з корисливих мотивів.

Та обставина, що ОСОБА_4, який виховувався без батька, займається суспільно-корисною працею, не є достатньою підставою для пом'якшення покарання, призначеного йому в межах нижньої межі санкції статті кримінального закону, за якою він засуджений, оскільки істотно не знижує тяжкості злочину. При цьому висновок суду апеляційної інстанції про те, що злочин вчинено внаслідок тяжкого матеріального становища є безпідставним. Так, у матеріалах провадження відсутні докази того, що ОСОБА_4, який незадовго до вчинення злочину придбавав товари побутового призначення (планшет ASUS Goog;e Nexu, вартістю 2727 грн.) перебував в скрутному матеріальному становищі, внаслідок якого змушений був збувати за оплату наркотичні засоби.

Тобто прийняте апеляційним судом рішення про застосування до ОСОБА_4 ст. 69 КК України є немотивованим, а ухвала суду апеляційної інстанції такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Окрім того, в порушення вимог ст. 419 КПК України у резолютивній частині ухвали не зазначено строк і порядок набрання цим судовим рішенням законної сили та його оскарження.

За таких обставин, ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2013 року щодо ОСОБА_4 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції із підстав неправильного застосування кримінального закону, а саме ст. 69 КК України, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

При новому апеляційному розгляді провадження суду належить перевірити доводи апеляції, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку та з урахуванням усіх обставин визначитись щодо правильності призначення судом покарання, та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону. Якщо при новому апеляційному розгляді підтвердиться обсяг обвинувачення, за яким ОСОБА_4 визнано винуватим, і не буде встановлено інших пом'якшуючих покарання обставин, призначене йому покарання із застосуванням ст.. 69 КК України (2341-14) слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні суду апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.