Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2013 року.

Вироком Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2013 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено: за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком вирішені питання щодо долі речових доказів та відшкодування завданої шкоди.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, 3 червня 2011 року ОСОБА_3, перебуваючи в салоні автомобіля "Форд" (Фієста), д.н.з. НОМЕР_1, яким керувала його дружина, на перехресті проспекту Правди та проспекту Свободи в м. Києві, відчувши поштовх автомобіля та помітивши від'їжджаючого на мотоциклі ОСОБА_1, наказав дружині наздогнати останнього. На звукові сигнали автомобіля ОСОБА_1 зупинив мотоцикл, після чого ОСОБА_3 звернувся до нього з претензіями щодо пошкодження свого автомобіля. ОСОБА_1 в свою чергу став заперечувати причетність до пошкодження автомобіля засудженого, в результаті чого ОСОБА_3 вирішив відкрито викрасти належне ОСОБА_1 майно.

Діючи умисно з корисливих мотивів, ОСОБА_3 застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_1, вихватив з його рук мобільний телефон, відкрутив з керма його мотоциклу два дзеркала заднього виду, заподіявши тим самим матеріальну шкоду на суму 1050 грн. і розпорядився викраденим на власний розсуд.

Крім цього, ОСОБА_3 завдавши потерпілому ОСОБА_1 удар кулаком по голові, від чого потерпілий впав на землю, вирвав з рук ОСОБА_1 портмане в якому знаходилися: посвідчення водія, технічний паспорт на мотоцикл, талон обов'язково страхування і талон технічного огляду, які відносяться до важливих особистих документів.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 395/І від 30 вересня 2011 року ОСОБА_1 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2013 року вирок щодо засудженого ОСОБА_3 залишено без зміни.

У касаційні скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України є невірною.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та потерпілого, які просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підляже задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Доводи скарги захисника ОСОБА_2 про відсутність в діях засудженого ОСОБА_3 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які мотивовано обґрунтували і спростували зазначені доводи.

Вина ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, підтверджується зібраними по справі доказами, яким дана належна оцінка.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним, показання потерпілого ОСОБА_1, які він давав на досудовому слідстві та які підтвердив у судовому засіданні. Дані показання потерпілого повністю узгоджуються з даними, що містяться в протоколах відтворення обстановки та обставин подій, огляду засудженого ОСОБА_3, під час якого у нього були виявлені та вилучені дзеркала заднього виду, телефон та водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_1, а також висновку судово-медичної експертизи від 30 вересня 2011 року про наявність та характер виявлених у потерпілого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Судом апеляційної інстанції ретельно перевірені всі доводи апеляції засудженого, які аналогічні доводам поданої його захисником касаційної скарги, і обґрунтовано визнано їх такими, що не знайшли свого підтвердження. Усі наведені в апеляції доводи належним чином перевірено й спростовано з зазначенням в ухвалі апеляційного суду належного обґрунтування. З висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції.

Твердження захисника про відсутність корисливого умислу у ОСОБА_3 колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно повністю спростовується встановленими судом першої інстанції обставинами справи та характером дій засудженого.

За встановлених судом фактичних обставин дії засудженого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України.

При призначенні засудженому покарання суди першої та апеляційної інстанцій, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахували тяжкість вчинених засудженим злочинів, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, а тому прийшли до обґрунтованого висновку про можливість призначення йому мінімального покарання, передбаченого санкціями інкримінованих статей, з подальшим звільненням від його відбування відповідно до вимог ст. 75 КК України.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3 судом касаційної інстанції не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.