Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В. В., суддів Слинька С. С., Чуйко О. Г. за участю прокурора Голюги В. В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Довгинцівського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 20 грудня 2011 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 272 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права обіймати керівні посади з організаційно-розпорядчими функціями, безпосередньо пов'язаними з виконанням робіт з підвищеною небезпекою на виробництві у підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 2 роки.

На підставі статтей 71, 72 КК України призначене покарання за цим вироком постановлено виконувати самостійно від покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року.

Згідно з цим вироком ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

10 січня 2012 року ОСОБА_5, обіймаючи посаду заступника директора з виробництва ТОВ "Астор", будучи відповідальною особою, зобов'язаною дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з наповнення балонів киснем, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи, що в результаті його бездіяльності могли настати тяжкі наслідки, хоча повинен був і міг це передбачити, в порушення розділу II п.7 посадової інструкції № З "Заступника директора з виробництва" ТОВ "Астор", ст. 13 абзацу 11 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , розділу IV п. 4.1 "Типової інструкції з охорони праці при наповнення киснем балонів та поводження з ними споживачів", а також п. 8.2 НПАОП 24.1-1.30-88 "Правил безпеки при виробництві та споживанні продуктів Розділення повітря" не забезпечив здійснення контролю за дотриманням приймальником балонів ОСОБА_12 технологічних процесів по прийманню балонів, а також дотриманням у зазначеній організації правил і норм з охорони праці, у зв'язку з чим були прийняті балони, що містять органічний горючий газ, який є вибухонебезпечним при з'єднанні його з киснем.

Після прийняття зазначених балонів ТОВ "Астор", 04 квітня 2012 року ОСОБА_5, при заправленні апаратниками повітрярозділення ТОВ "Астор" ОСОБА_6 і ОСОБА_7 балонів, які містили органічний горючий газ, киснем для подальшої реалізації споживачам, будучи відповідальною особою, зобов'язаною дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з наповнення балонів киснем, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи, що в результаті його бездіяльності могли настати тяжкі наслідки, хоча повинен був і міг це передбачити, в порушення ряду положень наведених нормативних актів, не забезпечив здійснення контролю за дотриманням підлеглими працівниками технологічних процесів з приймання та заправки балонів, а також дотриманням у зазначеній організації правил і норм з охорони праці, не вилучив зазначені балони які містили органічний горючий газ з обігу, в зв'язку з чим зазначені балони, що містять органічний горючий газ були заправлені киснем, для подальшої реалізації споживачам.

05 квітня 2012 року приблизно о 12.10 год. вказані балони з киснем, що містили органічний горючий газ, унаслідок чого були вибухонебезпечними, на підставі договору поставки були доставлені на територію Будівельного управління № 2 ПАТ "Криворіжіндустрбуд", розташованого по вул. Цимлянській, 13 у м. Кривому Розі для виконання зварювальних робіт. При цьому два балони були залишенні на території цього управління, а інші доставлені на територію Управління виробничо-технічної комплектації цього ж товариства, розташованого по вул. Акціонерній, 11 у м. Кривому Розі.

У цей же день приблизно о 15.30 год. один з отриманих кисневих балонів, який знаходився біля адміністративної будівлі будівельного управління № 2, вибухнув унаслідок чого ОСОБА_8, який проходив повз нього, був травмований його уламками та отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоров'я.

Крім того, 06 квітня 2012 року приблизно о 08.20 год. при використанні балону, який був поставлений від ТОВ "Астор" та знаходився на території боксу № 6 Управління виробничо-технічної комплектації, стався його вибух, у результаті чого уламками цього балону був смертельно травмований ОСОБА_9, а ОСОБА_10 - заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Оскаржуваний вирок в апеляційному порядку не переглядався.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок районного суду через неправильне застосування кримінального закону, що полягає у неправильному застосуванні положень ст. ст. 69, 71 КК України, та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.

Як видно з касаційної скарги доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 272 КК України не оспорюється.

Разом з тим, доводи прокурора про безпідставне застосування судом положень ст. 69 КК України, унаслідок чого було призначене занадто м'яке покарання, є обгрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, суд, вирішуючи питання щодо виду та міри необхідного покарання, а також можливості застосування положень ст. 69 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу є тяжким, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують його відповідальність й відсутність обставин, які б її обтяжували.

Зокрема, суд урахував те, що ОСОБА_5 вибачився перед потерпілими, на обліках у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, працює, має постійне місце проживання, одружений, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Крім того, суд урахував думку потерпілого ОСОБА_9, який заявив про відсутність до ОСОБА_5 претензій та просив не призначати йому покарання, пов'язане з позбавленням волі.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд визнав його щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_9 та наявність на його утриманні двох малолітніх та однієї неповнолітньої дитини.

На підставі наведених даних, у тому числі з урахування кількох обставин, що пом'якшують відповідальність, суд дійшов висновку про можливість застосування положень ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_5 більш м'якого виду основного покарання не зазначеного в санкції частини інкримінованої засудженому статті.

Разом з тим, суд, хоча формально і зазначив, але фактично не врахував тяжкість вчиненого злочину та незворотність наслідків, що настали унаслідок його вчинення у виді смерті людини, спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10, унаслідок чого йому було ампутовано праве передпліччя, а також спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_8

За таких обставин наведені судом обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, не можна визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є однією з обов'язкових умов застосування положень ст. 69 КК України.

Таким чином, рішення суду в частині призначення більш м'якого виду основного покарання, ніж передбачено законом, у виді штрафу, на підставі ст. 69 КК України не можна визнати обґрунтованим, унаслідок чого вирок районного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно ретельно дослідити всі обставини справи та наявні докази, а також звернути увагу на доводи прокурора щодо правильності застосування положень ст. 71 КК України при призначенні остаточного покарання, у результаті чого слід прийняти законне й обгрунтоване рішення з дотриманням вимог процесуального та матеріального законів.

Якщо суд під час нового розгляду справи не встановить нових позитивних даних про особу засудженого чи обставин, що пом'якшують покарання, то рішення про призначення ОСОБА_5 покарання у виді штрафу на підставі ст. 69 КК України є неправильним та явно несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15

розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.