5-4927км13 Про розтрату та привласнення грошових коштів відділення банку, скоєне керівником відділення за попередньою змовою із касиром останнього, спричинивши збитки банку - 20.03.2014 Прийняття

головуючого Наставного В. В., суддів Вільгушинського М. Й. і Дембовського С. Г., за участю прокурора захисників засудженої Піх Ю. Г., ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_8, засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 2 жовтня 2012 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що не має судимості,

- за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із позбавленням права обіймати адміністративно-господарчі посади строком 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

- за ч. 2 ст. 200 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 72 КК України покарання у виді 2 років обмеження волі переведено у більш суворий вид покарання - 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, ОСОБА_8 остаточно визначено покарання у виді

11 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади строком 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

За ч. 2 ст. 361 КК України ОСОБА_8 виправдано.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, таку, що не має судимості, засуджено:

- за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади строком 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

- за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади строком 3 роки з конфіскацією всього належного їй майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, остаточно визначено покарання у виді 11 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно - розпорядчі посади строком 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано виною та засуджено за те, що вона, будучи службовою особою, перебуваючи на посаді начальника Новотроїцького відділення ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", розташованого по вулиці Леніна, 88 у смт Новотроїцьке Херсонської області, в період з 2002 по 2007 рік, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою із безпосередньо їй підлеглою ОСОБА_8, яка займала посаду касира, а з 2005 року економіста 1 категорії Новотроїцького відділення ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", учинили розтрату та привласнення грошових коштів, спричинивши збитків ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та фізичним особам - клієнтам банку на загальну суму 8 925 787, 80 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 2 жовтня 2012 року вирок щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364 КК України скасовано, провадження по справі в цій частині закрито. Виключено з вироку суду вказівку про застосування щодо ОСОБА_7 ч. 1 ст. 70 КК України. Постановлено вважати засудженою ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади строком 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 змінено, пом'якшено покарання за ч. 2 ст. 200 та ч. 2 ст. 358 КК України. Постановлено вважати засудженою ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із позбавленням права обіймати адміністративно-господарчі посади строком 3 роки з конфіскацією всього належного майна, яке є її власністю, за ч. 2 ст. 200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади строком 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю. В решті вирок щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- прокурор порушує питання про скасування ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 2 жовтня 2012 року та направлення справи на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, призначаючи остаточне додаткове покарання за ч. 1 ст. 70 КК України, суд застосував кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, тобто призначив додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати організаційно - розпорядчі посади. Також, у порушення вказаних вимог допустив у резолютивній частині вироку суперечності при призначені додаткової міри покарання, а саме за ч. 5 ст. 191 КК України призначив покарання у виді позбавлення права обіймати організаційно - розпорядчі посади, між тим за ст. 70 КК України безпідставно призначив покарання у виді позбавлення права обіймати адміністративно - господарчі посади. Крім того: при призначенні засудженій покарання у виді обмеження волі за ч. ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України, в порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України неправильно застосовано кримінальний закон, так як на час постановлення вироку у ОСОБА_8 була неповнолітня дитина; не вирішено питання про можливість звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності за ч. 2 ст. 200 та ч.ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України; не викладено суті апеляції прокурора та не наведено конкретних підстав визнання необґрунтованими апеляцій захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_5, а також засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок суду першої інстанції; в частині виправдання ОСОБА_8 за ч. 2. ст. 361 КК України, рішення жодним чином не вмотивовано та не наведено підстав визнання апеляційної скарги необґрунтованою. Окрім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України;

- захисник ОСОБА_5, що діє в інтересах засудженої ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції змінити, призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі, мотивуючи невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок суворості. Зокрема, при призначенні покарання, судом належним чином не враховано пом'якшуючі покарання обставини та безпідставно не застосовано ст. ст. 69, 69-1 КК України. Крім того, звернення в рахунок відшкодування шкоди конфіскації будинку, розташованого по вулиці АДРЕСА_1 є незаконним, так як дана нерухомість з 6 червня 2006 року належить ОСОБА_11;

- засуджена ОСОБА_8 висловлює доводи й прохання аналогічні доводам захисника ОСОБА_5;

- засуджена ОСОБА_7, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити, перекваліфікувати її дії зі ч.5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України та призначити покарання в межах санкції статті. Зокрема, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчинені інкримінованих їй злочинів, не відповідає фактичним обставинам справи, так як під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій було грубо порушено норми кримінального та кримінально-процесуального законодавства, що потягло за собою неправильне застосування кримінального закону. Так, в основу обвинувачення безпідставно покладено показання ОСОБА_8 про причетність ОСОБА_7 до вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 5 ст. 191 КК України, які є неналежними та спростовуються матеріалами кримінальної справи.

У доповненні засуджена ОСОБА_7 просить судову рішення щодо неї змінити, пом'якшивши їй покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та її захисників про задоволення поданих скарг, прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора та про часткове задоволення скарг захисника та засуджених, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає задоволенню, а захисника та засуджених до часткового задоволення з таких підстав.

Заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що суд призначив засудженій ОСОБА_8 покарання за ч. ч.1, 2, 3 ст. 358 КК України в порушення вимог кримінального закону.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_8 на момент скоєння злочину мала неповнолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_3. У зв'язку з цим така міра покарання, як обмеження волі, їй не могла бути призначена судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України.

Крім того, суд, призначаючи остаточне додаткове покарання за ч. 1 ст. 70 КК України, застосував кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, оскільки призначив додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати організаційно - розпорядчі посади. Також, у порушення вказаних вимог допустив у резолютивній частині вироку суперечності при призначені додаткової міри покарання, а саме: за ч. 5 ст. 191 КК України призначив покарання у виді позбавлення права обіймати організаційно - розпорядчі посади, між тим за ст. 70 КК України безпідставно призначив покарання у виді позбавлення права обіймати адміністративно - господарчі посади.

Зазначені порушення залишені поза увагою судом апеляційної інстанції при перевірці вироку щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Окрім того, апеляційний суд, у порушення вимог ст. 377 КПК України, викладені доводи захисників ОСОБА_10, ОСОБА_5 та засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_7 в апеляції ретельно не перевірив, належним чином не проаналізував, докладної відповіді на них не дав і свого рішення належним чином не мотивував, а послався на ті ж докази, що і суд першої інстанції, достовірність яких оскаржувалась в апеляції.

Також суд 2-ї інстанції не вирішив питання про давність притягнення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 200, ч. ч. 1,2,3 ст. 358 КК України, до відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Разом із тим, апеляційний суд у мотивувальній частині ухвали вказав на невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 368 КК України, однак дана стаття органами досудового слідства не інкримінувалась.

Наведені порушення колегія суддів вважає такими, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення по суті, що є безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи апеляційних та касаційних скарг та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.