Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Зубара В.В., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні 18 березня 2014 року в м. Києві кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 17 червня 2013 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 272 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього відповідних обов'язків.

Вироком вирішено питання щодо цивільного позову та про стягнення судових витрат.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи посадовою особою - директором МПП "Родина", перебуваючи на своєму робочому місці, розташованому за адресою, м. Донецьк, вул. Батумська, 11, діючи через необережність, не передбачаючи суспільно - небезпечних наслідків при можливості і обов'язки їх передбачити в порушення вимог: ст.ст. 13, 18 Закону України "Про охорону праці", п. 3 Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами (далі - положення ), п. п. 3.1, 3.2 . 3.10, 3.14, 3.17, 3.19, 4.1, 5.4, 5.6, 6.1, 6.7, 6.8 і 6.10 типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, допустив до роботи з підвищеною небезпекою водія сміттєвоза ОСОБА_3, з яким не були в установленому порядку оформлено трудові відносини і, як наслідок, не пройшов медичний огляд при прийомі на роботу, навчання, інструктажі та перевірку знань з охорони праці.

У результаті вищевказаних порушень, допущених директором МПП "Родина" ОСОБА_1 04 жовтня 2010 року між ним і водієм ОСОБА_3 була укладена усна домовленість про виконання водієм ОСОБА_3 прибирання сміття на автомобілі ЗІЛ 130 г / н НОМЕР_1, однак через наявні неполадки у вищевказаному автомобілі ОСОБА_3 в цей день не виконав зазначену роботу.

05 жовтня 2010 ОСОБА_3 прибув на автостоянку автобази МПП "Родина", де приступив до виконання робіт з усунення неполадок в роботі автомобіля ЗІЛ 130 г / н НОМЕР_1, при цьому останній не встановив противідкатний пристрій під колеса автомобіля, але ввімкнув при цьому швидкість і підняв ручне гальмо, потім уклав дерев'яний щит під автомобіль і приступив до зняття карданного вала лежачи на спині. У момент, коли ОСОБА_3 зняв карданний вал з коробки передач, коробка передач і ручне гальмо перестали бути гальмом для утримання автомобіля вагою 5600 кг., що стоїть на майданчику з ухилом 9-11 градусів і автомобіль мимоволі почав рухатися й кардан під впливом заднього моста став обертатися. ОСОБА_3, намагаючись уникнути удару карданного валу, різко розвернувся на 180 градусів у бік задніх коліс, і передня частина його голови потрапила під внутрішнє заднє колесо, внаслідок чого ОСОБА_3 отримав травми несумісні з життям. Таким чином, внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що допущені ОСОБА_1, який зобов'язаний був цих правил дотримуватися, була спричинена загибель ОСОБА_3

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що судом безпідставно застосовано положення ст. 75 КК України та звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням, що судом при цьому належним чином не враховано тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини справи, ставлення засудженого до злочину. Крім того посилається, що судом, в порушення вимог ст. 65 КК України, не призначено засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, вирок суду - скасуванню з направленням матеріалів кримінальної справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для скасування вироку, ухвали чи постанови є неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

За змістом п. 1 ст. 371 КПК України 1960 року неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування вироку, є незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню.

Так, санкцією ч. 2 ст. 272 КК України за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Разом з тим, суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінальної справи, визнаючи ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 272 КК України, засудив його до основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

При цьому додаткове покарання, яке згідно з санкцією є обов'язковим, суд не призначив. Висновків щодо непризначення вказаного додаткового покарання вирок суду не містить.

Виходячи з зазначеного, на думку колегії суддів, доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції кримінального закону при призначенні покарання є обґрунтованими.

Разом з цим, підстав до задоволення касаційної скарги у частині, що стосується призначення основного покарання та звільнення від його відбування, колегія суддів не вбачає.

Крім того, при постановленні вироку суд допустився помилки, зазначивши датою постановлення вказаного вироку 17 травня 2013 року замість 17 червня 2013 року. В подальшому у постанові від 01 серпня 2013 року суд вказав на зазначену помилку.

За таких обставин вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали кримінальної справи та постановити законне і обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2013 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.