Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М., суддів: Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., за участю прокурора Матюшевої О.В., засудженої захисника ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженої ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року.

Вказаним вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму, засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_7 - 160000 грн. та компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі - 5000 грн.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року вказаний вирок залишено без зміни.

В порядку ст. 365 КПК України (1960) вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 190 КК України змінено: у першому реченні мотивувальної частини вироку після слова "Встановив" зазначити час зустрічі ОСОБА_5 з потерпілим ОСОБА_7 27 січня 2011 року "приблизно о 15.30 год." замість "приблизно о 14.30 год.".

Вироком суду ОСОБА_5 визнана винною в тому, що 27 січня 2011 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні відділення банку "Індекс банк", яке розташоване на вул. Пушкінській, 42/4 в м. Києві, шляхом обману, заволоділа у великих розмірах коштами ОСОБА_8 у сумі 160000 гривень.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 та закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок суду побудований на припущеннях і суперечливих доказах, в його основу покладені показання свідків, які не були очевидцями злочину, а також свідків які заінтересовані у справі. Крім того, вказує на те, що судами, при призначенні покарання засудженій, в повній мірі не враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженої та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

За змістом касаційної скарги, засуджена ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення та закрити кримінальну справу щодо неї з тих самих підстав, що зазначені у касаційній скарзі її захисника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який, вважаючи судові рішення законними та обґрунтованими, просив касаційні скарги залишити без задоволення, пояснення засудженої та її захисника, які просили задовольнити їх касаційні скарги, а у задоволенні скарги прокурора - відмовити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, є законним та обґрунтованим.

Суд належним чином дослідив докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а також не спростовані у касаційних скаргах, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженій.

Висновок суду про доведеність винуватості у вчиненні зазначеного злочину засудженою, зокрема, ґрунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_7, який підтвердив передачу ОСОБА_5 у приміщенні "Індекс банку", за обставин, викладених у вироку, грошових коштів у розмірі 160000 гривень для обміну їх на долари США, та про те, що остання, заволодівши грошима, обміну їх не зробила та грошей не повернула.

Зазначені показання потерпілого підтверджені показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були присутніми при передачі потерпілим засудженій грошових коштів та про відмову у подальшому засудженою повернути їх потерпілому.

Зазначені показання потерпілого та свідків суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони узгоджуються між собою та не заперечуються іншими доказами по справі, а саме:

неодноразовими СМС повідомленнями засудженої на телефон потерпілого про визнання і бажання повернути грошові кошти;

СМС перепискою між засудженою та свідком ОСОБА_9 щодо повернення грошових коштів ОСОБА_5;

письмовими документами про продаж потерпілим квартири та отримання ним 26 січня 2011 року залишку грошових коштів у розмірі 453783 гривні від покупця, що підтверджує наявність грошей у потерпілого на час вчинення злочину щодо нього;

інформацією роздруківок телефонних з'єднань між засудженою, потерпілим та свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_8, яка не виключає знаходження зазначених осіб 27 січня 2011 року, приблизно о 15 годині 35 хвилин, в районі місця вчинення злочину;

Оцінивши ці та інші, зазначені у вироку докази, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини засудженої у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, оскільки ОСОБА_5, за обставин, викладених у вироку, шляхом обману, заволоділа у великих розмірах коштами ОСОБА_8 у сумі 160000 гривень.

При цьому суд обґрунтовано відкинув доводи засудженої та її захисника про те, що зазначеного злочину ОСОБА_5 не вчиняла, оскільки ці доводи не були підтверджені у судовому засіданні, а навпаки, спростовані вищенаведеними доказами, які свідчать про вчинення шахрайства щодо потерпілого саме засудженою.

Відповідно до вимог закону щодо загальних засад призначення покарання, суд, обираючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Призначене покарання засудженій ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 4 роки є правильним, оскільки відповідає суспільній небезпечності вчиненого нею тяжкого злочину та її особі.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65- 67 КК України, а тому вважати його явно несправедливим внаслідок суворості чи м'якості, підстав немає.

Крім того, обставини, зазначені у касаційних скаргах прокурора, засудженої та її захисника, були предметом перевірки апеляційного суду, який, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх недостовірними і вирок щодо ОСОБА_5 в частині оскарження залишив без зміни. Ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Отже, підстав вважати ОСОБА_5 незаконно засудженою за ч.3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, як про це зазначено у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких, передбачених ст. 398 КПК України, підстав для скасування чи зміни судових рішень щодо засудженої ОСОБА_5, а тому немає й підстав для задоволення касаційних скарг.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а її касаційну скаргу, касаційні скарги прокурора та захисника - без задоволення.