Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.

та секретаря Коби Т.В.

за участю представника відповідача Болєйко-Чечуй В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про прийняття додаткового судового рішення до постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 01.02.2007 № 49 "ос" про звільнення ОСОБА_3 з роботи з посади начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, згідно з п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Стягнуто з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 по 01.05.2010 в сумі 118 104грн. Визнано звільненим ОСОБА_3 з роботи з 01.05.2010 на підставі п.3 ст. 30 Закону України "Про державну службу", у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби. Постанова суду в частині стягнення на користь ОСОБА_3 заробітної плати за один місяць в розмірі 3 108грн. звернута до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року скасовано. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2010 року у справі змінено. Абзац третій резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: "Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 по 01.05.2010, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів". Виключено з резолютивної частини постанови суду четвертий абзац щодо визнання звільненим ОСОБА_3 з роботи з 01.05.2010 на підставі пункту 3 статті 30 Закону України "Про державну службу" у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби. Доповнено резолютивну частину постанови суду абзацом наступного змісту: "Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01.02.2007". В іншій частині постанову суду залишено без змін.

До Вищого адміністративного суду України надійшли заяви ОСОБА_3 про прийняття додаткового судового рішення у справі, в яких заявник просив зобов'язати сплатити Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на його користь суму 24674,07 грн.

Ознайомившись із наведеною заявою, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін;

2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції;

3) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін;

4) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції;

5) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції;

6) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду;

7) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження;

8) визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження;

9) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

- 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

- 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

- 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналогічні положення закріплені в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20 травня 2013 року № 7 (v0007760-13) , в пункті 17 якої зазначено, що за правилами статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених частиною першою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таке судове рішення він ухвалює в тому провадженні (письмовому, скороченому розгляді справи в судовому засіданні тощо), в якому й ухвалювалось основне судове рішення. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки у даній справі суд касаційної інстанції при ухвалені постанови здійснив всі дії передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , підстави в ухваленні додаткового рішення відсутні.

Керуючись ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про прийняття додаткового судового рішення до постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 у справі за позовом ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.

та секретаря Коби Т.В.

за участю представника відповідача Болєйко-Чечуй В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про прийняття додаткового судового рішення до постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди,

Керуючись ст. 160, 167, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про прийняття додаткового судового рішення до постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 у справі за позовом ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

ухвала оскарженню не підлягає.