Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів Широян Т.А., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2013 року.

Вироком Київського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено

за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2013 року вирок суду щодо ОСОБА_1 змінено.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та на нього покладені обов'язки згідно п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

У іншій частині вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 21 квітня 2012 року біля 18 години 45 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "Шевроле Авео" днз. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 120 км на годину з боку м. Ясинувата в напрямку центра м. Донецька, не проявив уважність до зміни дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості для руху автомобіля, порушивши вимоги правил дорожнього руху України (1306-2001-п) п.п. 2.3 "б", п. 12.1, п. 12.9 в результаті чого на заокругленні дороги виїхав за її межі і допустив перекидання автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні загинула на місці від отриманих травм, а потерпілий ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, посилаючись на те, що судом безпідставно застосовано до засудженого ст. 75 КК України, а покарання не відповідає загальним вимогам ст. 65 КК України.

На касаційну скаргу прокурора засудженим ОСОБА_1 було подано заперечення в якому він просив залишити ухвалу апеляційного суду щодо нього без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами.

Ці обставини та кримінально-правова оцінка дій засудженого в касаційній скарзі не оскаржується, з цього приводу не надійшло касаційних скарг і від інших учасників судового процесу.

Твердження прокурора про те, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, взяв до уваги ступень тяжкості вчинення злочину, повне визнання своєї вини, сприяння слідству, щире каяття, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, думку потерпілих, які претензій до засудженого не мають та стверджують про відшкодування ОСОБА_1 завданої шкоди, також прохання потерпілого ОСОБА_3, який просив не позбавляти ОСОБА_1 волі, оскільки він знаходиться на лікуванні в лікарні, а засуджений здійснює оплату його лікування.

Належним чином оцінивши наведені вище обставини, суд прийняв правильне та обґрунтоване рішення та постановив обґрунтовану ухвалу у відповідності до ст. 377 КПК України 1960 року, яким звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку покарання, призначене ОСОБА_1, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, з чим колегія суддів погоджується.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законні та обґрунтовані рішення, а також підстав для скасування ухвали апеляційного суду та направлення кримінальної справи на новий апеляційний розгляд, як зазначено у касаційній скарзі прокурора, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статями 394- 396 КПК України 1960 року, п. 11, 15 розділу Х1 "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) 2012 року, колегія суддів -

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.