522/13344/13-а - 31.03.2016 Прийняття - Юридический Харьков плюс

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому просив: визнати незаконними дії Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо відмови від укладення договору купівлі-продажу підсобних приміщень №№ 530, 531, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_3; зобов'язати Одеську міську раду через уповноважений нею орган Департамент комунальної власності Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу підсобних приміщень №№ 530, 531, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_3

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2015 року позов залишений без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом норм процесуального права та просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до цього ж суду для розгляду її по суті.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти касаційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судами, 09 липня 2004 року позивач звернувся до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з заявою, в якій просив продати йому підсобне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

30 вересня 2005 року позивачем здійснено оплату вказаного підсобного приміщення, на підтвердження чого ним до суду надано копії квитанцій №№ 140, 142.

07 жовтня 2005 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради прийнято розпорядження "Про відчуження нежилого приміщення першого поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3" № 2861, відчужено нежиле приміщення першого поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3 та цим же розпорядженням затверджено протокол оцінюючої комісії вартості відчуженого майна.

Рішенням Одеської міської ради "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2006 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради" від 27 червня 2006 року № 42 - V затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеса, що підлягають приватизації у 2006 році.

Згідно з п. 12.3 вказаного рішення вирішено видати голові Приморської районної адміністрації Одеської міської ради довіреність на укладання та підписання від імені Одеської міської ради договору купівлі - продажу нерухомого майна та підписання від імені Одеської міської ради акту приймання - передачі об'єктів нерухомого майна, в тому числі і на приміщення першого поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3

17 квітня 2013 року позивач звернувся до Одеської міської ради з заявою, в якій просив укласти з ним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень площею 15,2 кв.м., розташованих в м. Одеса по АДРЕСА_1, посилаючись на невирішення станом на момент подання зазначеної заяви питання щодо оформлення досягнутої угоди шляхом підписання відповідного договору купівлі - продажу.

На вказану заяву листом від 16 травня 2013 року за № 01-06/59-С Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив позивача про відсутність правових підстав для укладання договору купівлі-продажу з огляду на те, що рішення Одеської міської ради від 27 червня 2006 року № 42-V "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2006 році", на яке заявник посилається у своєму листі, не є чинним.

Позивач, вважаючи такі дії відповідачів незаконними, звернувся до суду з даним позовом про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, встановив, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються спонукання укласти договір купівлі - продажу та засновані на вільному волевиявленні сторін, тобто відповідачі у спірних правовідносинах владних управлінських функцій не здійснювали, тому такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне.

Спірні правовідносини щодо відчуження приміщення, що знаходиться в м. Одеса по АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3 регулюються, зокрема, Законами України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , "Про власність" (697-12) та п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Правовий статус міської ради визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , ст. 10 якого встановлено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

За змістом ст. 16 вказаного закону матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

П. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключною компетенцією відповідної ради є прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають останній, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник державного майна здійснює продаж об'єктів малої приватизації, які знаходяться у комунальній власності, у порядку, встановленому законом.

Ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Зі змісту наведеної норми слідує висновок, що господарські суди наділені повноваженнями розглядати, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів в рамках процедури приватизації майна.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що позов, предметом якого є дії по спонуканню (зобов'язанню) міської ради до укладення договору купівлі-продажу майна, що придбавається в рамках процедури приватизації, підлягає розгляду в порядку господарської юрисдикції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 21-847а15 від 07 липня 2015 року, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 244-2 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.