Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Києві 13 березня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року.

Вироком Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 липня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Калінінського районного суду м. Горлівки за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України на 6 місяців арешту, звільнився 15.12.2010 року у зв'язку з відбуттям строку покарання, засуджено за:

- ч. 1 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 153 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 13 років позбавлення.

Вирішені питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року цей вирок змінено в частині призначеного покарання.

Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі; ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 153 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 12 років позбавлення.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 7 травня 2011 року, приблизно о 23 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в гостях у знайомої ОСОБА_3 у АДРЕСА_2, запропонував останній задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом та вона відмовилася. ОСОБА_1, реалізуючи умисел на насильницьке задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом, діючи умисно, протиправно, з низинних спонукань, з метою придушення волі ОСОБА_3 до опору, завдав їй один удар кулаком в обличчя, завдавши фізичного болю, але потерпіла знову відмовилася задовольнити його вимоги. Продовжуючи свої злочинні дії, вимагаючи від неї задоволення його статевої пристрасті неприродним способом, ОСОБА_1 двічі завдав удару кулаком в область перенісся потерпілої, внаслідок чого заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді забитої рани перенісся з відкритим переломом кісток носа. Однак, довести свій злочинний умисел до кінця він не зміг з причин від нього незалежних, оскільки ОСОБА_3 під приводом необхідності змити кров, вийшла з кімнати і вистрибнула з вікна кухні своєї квартири, розташованої на третьому поверсі.

Крім того, 10 травня 2011 року приблизно о 19 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 прийшов до квартири АДРЕСА_1. Під час конфлікту з ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті останньому, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, ОСОБА_1 клинком наявного при ньому розкладного ножа завдав ОСОБА_4 два удари в область грудної клітки справа і зліва, заподіявши йому непроникаюче колото-різане поранення м'яких тканин грудної клітки справа та проникаюче колото- різане поранення грудної клітки зліва з ушкодженням навколосерцевої сорочки і серця, що ускладнилося тампонадою серцевої сорочки, що вилилася кров'ю, від якого ОСОБА_4 помер.

У касаційних скаргах засуджений та в його інтересах захисник ОСОБА_2, ставлять питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд через істотні порушення кримінально-процесуального, неправильне застосування кримінального законів та, як наслідок, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого. Вважають, що обвинувачення за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 153 КК України ґрунтується тільки на показаннях потерпілої, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння та не могла адекватно оцінювати і сприймати обставини. Вказують, що судами не надано належної оцінки судово-медичній експертизі від 22.06.2011 року та показанням свідка ОСОБА_5. Зазначають, що обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки засуджений заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, якого бачив вперше та який був ініціатором конфлікту, захищаючись від нього та без умислу позбавити життя ОСОБА_4. Після конфлікту залишився на місці, просив викликати швидку допомогу потерпілому і добровільно віддав ніж працівникам міліції. Вказують, що суд не звернув уваги та не дав оцінку наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 Вважають неправильною кваліфікацію дій засудженого, в його діях вбачають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 119, 121 КК України.

Заслухавши доповідь судді; пояснення засудженого на підтримку поданих касаційних скарг; думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення з посиланням на законність висновків судів обох інстанцій; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни касаційним судом вироку, ухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Однак, касаційний суд не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у касаційних скаргах засуджений та його захисник, згідно зі ст. 367 КПК України були предметом перевірки апеляційного суду, який зазначив, що докази, на яких побудовані висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів є належними, допустимими, достатніми. Судове слідство проведено повно, без порушень вимог КПК України (4651-17) .

Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом і викладених у вироку.

Зокрема, суд першої інстанції визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 115 КК України, належно обґрунтувавши свій висновок про доведеність його винності. У вироку проаналізовані всі зібрані і розглянуті в судовому засіданні докази, які повно досліджені, правильно оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, а висновок про подію злочинів та про винуватість засудженого ґрунтується на всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував доказами, які зібрані з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, дослідивши і проаналізувавши показання самого ОСОБА_1, який вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 153 КК України не визнав і частково визнав вину за ч. 1 ст. 115 КК України, проте не заперечував, що саме він спричинив потерпілому поранення ножем, який носив при собі; потерпілої ОСОБА_3, яка з подробицями розповіла суду про обставини за яких засуджений пропонував їй задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом, наніс удари в обличчя, від яких потекла кров, і вона вийшла на кухню змити кров та, злякавшись, що ОСОБА_1 може спричинити шкоду її здоров'ю, вистрибнула з вікна квартири, яка знаходиться на третьому поверсі; свідків ОСОБА_6, яка пояснила, що є матір'ю потерпілої та проживає в будинку навпроти, прийшла на крики доньки про допомогу і побачила її на землі з тілесними ушкодженнями; ОСОБА_5, який зазначив, що розмови між засудженим та потерпілою не чув, однак не заперечував конфлікту між ними, коли йшов додому, то побачив потерпілу на землі біля будинку; висновки судово-медичної та судово-імунологічної експертиз; показання потерпілої ОСОБА_7, яка зазначила, що між засудженим та потерпілим виник конфлікт, під час якого ОСОБА_4 отримав ножові поранення і помер; аналогічні показання свідка ОСОБА_8; свідків ОСОБА_9 про те, що між ним з ОСОБА_4 з одного боку і ОСОБА_1 та ОСОБА_11 з іншого боку виник конфлікт і ОСОБА_1 наніс йому удар ножем по лівому вуху, після чого він пішов до квартири, куди пізніше повернувся і ОСОБА_4 з ножовими пораненнями; протокол огляду місця події; протокол вилучення і огляду ножа; висновки судово-медичної та додаткової судово-медичної експертиз про наявність, локалізацію та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 та прямий причинно-наслідковий зв'язок з настанням смерті; пояснення експерта ОСОБА_10, який зазначив, що ножові удари, які стали причиною смерті потерпілого були нанесені з достатньою силою, про що свідчить глибина ранового каналу і що механізм нанесення поранень, який був вказаний засуджений є неможливим.

У вироку суд проаналізував і дав належну оцінку всім розглянутим в судовому засіданні доказам у їх сукупності та не встановив протизаконного насильства з боку потерпілого, яке за своїм характером створювало б у засудженого право на необхідну оборону, а тому дії ОСОБА_1 правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК України .

Сукупність наведених у вироку цих та інших доказів, які узгоджуються між собою, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 115 КК України, а тому доводи касаційних скарг про безпідставність засудження та неправильну кваліфікацію дій є безпідставними.

Твердження захисника та засудженого про те, що його дії невірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він не мав умислу на вбивство потерпілого, є безпідставними.

На думку колегії суддів, послідовність та цілеспрямованість дій засудженого, локалізація ударів ножем з достатньою силою у життєво-важливий орган свідчать про умисел ОСОБА_1 на заподіяння смерті потерпілому, а прохання викликати швидку і передача правоохоронцям ножа не спростовує наведених доказів про винуватість засудженого в умисному вбивстві.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, на усі доводи апеляцій засудженого та його захисника, які за своїм змістом аналогічні касаційним скаргам, надано ґрунтовні відповіді, ухвала апеляційного суду є переконливою і сумнівів не викликає.

Правильно, апеляційний суд зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 375 КПК України при новому розгляді справи та, відповідно до вимог ст. 373 КПК України, пом'якшив покарання за кожний злочин і за сукупністю покарань на підставі ст. 70 КК України.

З урахуванням зазначеного, доводи засудженого та захисника ОСОБА_2 про незаконність судових рішень є необґрунтованими.

Істотних порушень процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому касаційні скарги засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.