Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,

з участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні 13 березня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2013 року.

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком вирішено питання щодо долі судових витрат та заявленого у справі цивільного позову.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 10 травня 2012 року близько 22 години в м. Фастові по вул. Шевченка поблизу стадіону "Машинобудівник" на ґрунті ревнощів умисно заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2013 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу, вважає судові рішення по справі законними та обґрунтованими і просила залишити їх без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, правильність кваліфікації його дій, а також вид та розмір призначеного йому покарання в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Згідно ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України однією з підстав для скасування вироку є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону.

Як передбачено ст. 370 КПК України, до істотних порушень кримінально-процесуального закону відносяться ті, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний обґрунтований і справедливий вирок.

Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку має бути наведена оцінка доводів як обвинувачення так і захисту. Суд повинен ретельно перевірити як докази обвинувачення так і докази захисту і в результаті ретельного дослідження дати їм у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є у справі. Також у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову.

Перевіривши матеріали кримінальної справи колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про відсутність у вироку суду мотивів відшкодування потерпілому завданої злочином шкоди.

Як зазначено в ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає характеру та обсягу фізичних страждань, яких зазнав потерпілий. З таким висновком погодився потерпілий і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги прокурора про необхідність скасування вироку суду через його неявку без поважних причин в одне із судових засідань, аналогічні доводам поданої ним апеляції, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані як безпідставні та надумані. Як вбачається з протоколу судового засідання, прокурор не заявляв клопотання про необхідність проведення повторного допиту експерта з приводу наданого ним висновку судово-медичної експертизи і зазначив про можливість закінчення судового слідства по справі та переходу до судових дебатів.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 судом касаційної інстанції не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без зміни.