5-4522к13 Про незаконне заволодіння комунальною власністю для її передачі іншим особам, скоєне у змові групою осіб, шляхом зловживання своїми службовими повноваженнями та наданою владою, винесенням завідомо неправосудних судових рішень, вчиненням службового підроблення, та отриманням хабарів - 13.03.2014 Прийняття

розглянула у судовому засіданні 13 березня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами: прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції; захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5; засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2013 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено: за ч. 4 ст. 191 КК України в редакції 2004 року на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 368 КК України в редакції 2004 року на 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженої та з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 375 КК України у редакції 2004 року на 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції 2004 року на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції 2004 року у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженої та з позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено: за ч. 4 ст. 191 КК України в редакції 2004 року на 5 років позбавлення волі з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) і громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 368 КК України в редакції 2004 року на 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого та з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) і громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах строком на 2 роки; за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 375 КК України в редакції 2004 року на 5 років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 366 КК України в редакції 2004 року на 2 роки обмеження волі з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) і громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах строком на 2 роки.

На підставі ч. 5, ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_6 звільнено від покарання призначеного за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 366 КК України в редакції 2004 року у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) і громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах строком на 2 роки у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань 5 років 4 місяці позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого та з позбавлення права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) і громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах строком на 3 роки.

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, такого, що не має судимості засуджено: за ч. 4 ст. 191 КК України в редакції 2004 року на 5 років позбавлення волі з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) і громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 368 КК України в редакції 2004 року на 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого та з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) і громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах строком на 2 роки; за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 375 КК України в редакції 2004 року на 5 років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 366 КК України в редакції 2004 року на 2 роки обмеження волі з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) і громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах строком на 2 роки.

На підставі ч. 5, ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_3 звільнено від покарання призначеного за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 366 КК України в редакції 2004 року у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) і громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах строком на 2 роки у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань 5 років 2 місяці позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого та з позбавлення права представляти інтереси підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) і громадян у судах, державних установах та інших адміністративних органах строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 солідарно в дохід держави незаконно отриману грошову суму у виді взяток 12759 грн.

Цим же вироком вирішені питання щодо долі речових доказів і судових витрат у справі.

ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3, будучи службовими особами, керуючись корисними мотивами, в змові групою осіб незаконно заволодівали комунальною власністю для її передачі іншим особам. Реалізація цього плану здійснювалась шляхом зловживання своїми службовими повноваженнями та наданою владою, винесенням завідомо неправосудних судових рішень, вчиненням службового підроблення, отриманням хабарів.

Використовуючи свої службові повноваження і володіючи даними щодо існуючих незаселених квартир житлового фонду Артемівського міськвиконкому, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 підшукували осіб, які бажають незаконно, за дачу хабара, одержати житло. ОСОБА_6 складав від імені цих осіб позовну заяву, яку особисто або через ОСОБА_3 передавав судді ОСОБА_1 для її задоволення останньою шляхом вчинення службового підроблення і ухвалення відповідного рішення.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, в червні 2004 року ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 за участю ОСОБА_7 заволоділи комунальною власністю Артемівського міськвиконкому - квартирою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_8, спричинивши Артемівському міськвиконкому шкоду в сумі 24729 грн., що складає великий розмір.

Також ОСОБА_1 при участі ОСОБА_6 і ОСОБА_3, зловживаючи владою та службовим становищем, діючи групою осіб всупереч інтересам служби, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні Артемівського міськрайонного суду, 4 жовтня 2004 року ухвалила завідомо неправосудне рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_9 і визнання за нею права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2, за що разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_3 одержали від ОСОБА_9 хабар у розмірі 1300 грн.

Крім того, ОСОБА_1 діючи повторно, групою осіб, 5 листопада 2004 року ухвалила завідомо неправосудне рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_11 і визнання за нею права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3, за що одержала разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 хабар від ОСОБА_12 в розмірі 750 доларів США.

22 вересня 2004 року ОСОБА_1 діючи повторно, групою осіб ухвалила завідомо неправосудне рішення, про задоволення позовних вимог ОСОБА_13 і визнання за ним права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_4, за що одержала разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 хабар від ОСОБА_14 в розмірі 800 доларів США.

13 жовтня 2004 року ОСОБА_1 повторно, діючи у змові групою осіб ухвалила завідомо неправосудне рішення про задоволення позовних вимог КП "Артемівськжилсервіс" про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням родини ОСОБА_10 і задоволення позовних вимог ОСОБА_15 про визнання права користування квартирою АДРЕСА_5, за що разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 одержали від ОСОБА_15 хабар у розмірі 600 доларів США.

У касаційній скарзі державний обвинувач вважає вирок необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених. Вважає що суд необґрунтовано виключив кваліфікуючу ознаку - скоєння злочину у складі організованої групи, що потягло м'якість призначеного засудженим покарання. Просить про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

У касаційних скаргах з доповненнями: засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3; захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6; захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_1, посилаючись на однобічність і неповноту досудового і судового слідства та відсутність доказів вини засуджених, невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону і істотне порушення кримінально-процесуального закону, а саме, наголошується на порушенні правил підсудності і інстанційності, так як справа не була розглянута судом першої інстанції, просять про скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд з дотриманням правил підсудності і інстанційності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про задоволення їх касаційних скарг та в їх інтересах захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 з наведених у них підстав і про залишення без задоволення касаційної скарги прокурора, пояснення прокурора Матюшевої О.В. на підтримку доводів касаційної скарги державного обвинувача і про залишення без задоволення касаційних скарг засуджених та в їх інтересах захисників, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засуджених і в їх інтересах захисників підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга державного обвинувача задоволенню не підлягає. Вирок апеляційного суду щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 необхідно скасувати, а справу, в об'ємі обвинувачення викладеному в обвинувальному висновку по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 затвердженому прокурором Донецької області 28 травня 2008 року, направити на новий розгляд зі стадії попереднього розгляду справи суддею в суд першої інстанції через апеляційний суд Луганської області з огляду на таке.

Дана кримінальна справа з обвинувальним висновком по обвинуваченню у скоєнні злочинів: ОСОБА_1 по ст. ст. 191 ч. 5, 368 ч. 2, 375 ч. 2, 366 ч. 2 КК України; ОСОБА_6 по ст. ст. 191 ч. 5, 368 ч. 2, 27 ч. 3 - 375 ч. 2, 27 ч. 3 - 366 ч. 2 КК України (2341-14) ; ОСОБА_3 по ст. ст. 191 ч. 5, 368 ч. 2, 27 ч. 5 - 375 ч. 2, 27 ч. 5 - 366 ч. 2 КК України (2341-14) затвердженому заступником прокурором Донецької області 28 травня 2008 року, надійшла до Апеляційного суду Луганської області по підсудності відповідно до вимог КПК (1001-05) України 1960 року для розгляду по першій інстанції згідно листа Верховного Суду України від 11 травня 2007 року за № 5-3237св07 (т.11 а. с. 1, т.12 а. с. 97), яким була визначена підсудність справи відносно судді ОСОБА_1.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 23 грудня 2010 року вказана кримінальна справа щодо ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 в частині епізодів: заволодіння квартирою АДРЕСА_1 в м. Артемівську Донецької області, винесення завідомо неправосудного рішення і службовому підробленні; отримання хабара від ОСОБА_14, винесення завідомо неправосудного рішення і службовому підробленні - була виділена в окреме провадження і направлена прокурору Донецької області для проведення додаткового розслідування. По інших трьох епізодах обвинувачення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 Апеляційним судом Луганської області 29 грудня 2010 року був постановлений обвинувальний вирок.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25серпня 2011 року вирок Апеляційного суду Луганської області від 29 грудня 2010 року та постанова Апеляційного суду Луганської області від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 були скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

На час скасування судових рішень ВССУ з 30 липня 2010 року вступив в дію Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , який був прийнятий 7 липня 2010 року № 2453-VI. Згідно частини 4 статті 2 розділу XIII "Перехідні положення" вказаного Закону вимагалось, що кримінальні справи, які надійшли до апеляційних суддів для розгляду у першій інстанції і не були призначені до судового розгляду на день набрання чинності цим Законом, передавались для розгляду відповідним районним, районним у місті, міським та міськрайонним судам з урахуванням територіальної підсудності.

Зі вступом в дію Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , від 7 липня 2010 року № 2453-VI, статтю 34 КПК України виключено. Згідно статті 33 КПК України в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) , визначена підсудність справ суду першої інстанції, що усі кримінальні справи розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) встановлено, що кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду, за винятком випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Частинами 2 і 3 ст. 17 КПК України встановлено, що кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд. Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Згідно ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 (v008p710-10) , положенням пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлено одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) рік зазначив: "Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини громадянина.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 (v008p710-10) та вимог п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України про забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, які є нормами прямої дії, Апеляційний суд Луганської області по кримінальній справі щодо ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3, яка надійшла з ВССУ для виконання ухвали від 25 серпня 2011 року про направлення справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду, повинен був виконати приписи розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , який був прийнятий 7 липня 2010 року № 2453-VI і вступив в дію з 30 липня 2010 року та передати для розгляду дану кримінальну справу відповідному місцевому суду з урахуванням територіальної підсудності.

Проте, всупереч зазначеним нормам Закону, апеляційний суд призначив справу до свого розгляду, як суд першої інстанції, на 25 січня 2012 року і розглянув по суті з постановленням вироку, незважаючи на те, що під час розгляду справи апеляційним судом у підготовчій частині судового засідання засудженими заявлялось клопотання про направлення справи за підсудністю до суду першої інстанції. Суд заявлене клопотання задовольнив і протокольно ухвалив - вирішити зазначене питання, про передачу справи з одного суду до іншого, відповідно до вимог ст. 38 КПК України (т. 18 а. с. 25). Однак, прийняту протокольну ухвалу про направлення справи за підсудністю до суду першої інстанції апеляційний суд не виконав і на вирішення у порядку передбаченому ст. 38 КПК України 1960 року зі змінами від 7 липня 2010 року не поставив. Розгляд справи апеляційний суд продовжив у звичному режимі.

На думку колегії суддів ВССУ розгляд даної кримінальної справи Апеляційним судом Луганської області відбувся з порушенням вимог Конституції України (254к/96-ВР) , як норми прямої дії, і правил підсудності, передбаченим в ст. 33 КПК України в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) , складом апеляційного суду сформованим всупереч ст. 17 КПК України в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) , як судом першої інстанції.

Дані порушення є порушеннями прав вказаних засуджених на судовий захист щодо можливості оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій та порушенням правил підсудності, що згідно п. п. 2, 3, 7 ч. 2 ст. 370 КПК України є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.

Підставами скасування або зміни вироку згідно п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Вирок в усякому разі належить скасувати, якщо: вирок винесено незаконним складом суду; порушено право обвинуваченого на захист; порушено правила підсудності.

Оскільки вирок Апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2013 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 скасовується з підстав його винесення незаконним складом суду, порушення прав обвинувачених на захист, порушення правил підсудності, то касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Місцевому суду дану кримінальну справу при новому розгляді слід розглядати з урахуванням доводів ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року, в об'ємі пред'явленого ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 обвинувачення, викладеному в обвинувальному висновку затвердженому заступником прокурора Донецької області 28 травня 2008 року.

Доводи касаційної скарги прокурора, як і доводи касаційних скарг з доповненнями засуджених і їх захисників про однобічність і неповноту досудового слідства та відсутність доказів вини засуджених, неправильне застосування закону і істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків слідства фактичним обставинам справи, підлягають перевірці і відповідній оцінці місцевим судом при новому розгляді кримінальної справи. Суду слід ретельно, всебічно, повно та об'єктивно дослідити докази по справі, перевірити всі інші доводи наведені у касаційних скаргах і в сукупності постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394, 395, 396, 398 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Касаційні скарги з доповненнями: засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3; захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6; захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2013 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий розгляд зі стадії попереднього розгляду справи суддею в суд першої інстанції через Апеляційний суд Луганської області.