Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів при секретарі Дембовського С. Г., Чуйко О. Г., Петрику В. В., за участю прокурора Вергізової Л. А. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2014 року кримінальне провадження № 12013070100000199 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Приборжавського Іршавського району Закарпатської області, проживаючого АДРЕСА_1, такого, що судимостей не мав, за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 13 червня 2013 року.

За вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 154 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Згідно з цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він у період часу із жовтня 2011 року по липень 2012 року за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 з метою задоволення статевої пристрасті примушував неповнолітню падчерицю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка залежала від нього матеріально, до вступу з ним у статевий зв'язок природнім способом, погрожуючи їй розголошенням відомостей про неї, що здатні зганьбити її честь і гідність. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13 червня 2013 року цей вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду, та призначити новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Визначені у ст. 370 КПК України положення про законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення передбачають, що рішення щодо обвинувачення по суті має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у судовому рішенні має бути наведено належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

Як убачається з матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні протиправних діянь, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України.

Попри це суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 указаних кримінальних правопорушень і засудив його за ч. 2 ст. 154 КК України.

Таке рішення суд обгрунтував тим, що наявними у справі доказами показання ОСОБА_7 про її зґвалтування не підтверджуються, а показання засудженого про відсутність факту застосування сили з його боку під час статевих стосунків із потерпілою жодними доказами не спростовуються.

Однак, як видно з аналізу матеріалів справи, прийнявши таке рішення, суд не взяв до уваги всіх доказів у справі у їх сукупності, унаслідок чого прийняв поспішне рішення, що ставить під сумнів його законність.

Так, визнаючи показання потерпілої щодо зґвалтування її вітчимом у жовтні 2011 року сумнівними у зв'язку з тим, що в заяві ОСОБА_7 про вчинення злочину відомості про такі дії відсутні, суд не врахував того, що в той день, у який було подано цю заяву, у потерпілої було відібрано детальні пояснення, у яких вона стверджувала, що під час першого статевого акту, який відбувся у жовтні 2011 року - ще до повноліття потерпілої, ОСОБА_6 застосував до неї погрози та фізичну силу з метою задоволення своєї статевої пристрасті. При цьому показання потерпілої були послідовними, незмінними в конкретних деталях та в цілому протягом досудового й судового слідства, у тому числі в ході проведення амбулаторної судово-психологічної експертизи ОСОБА_7

Мотивуючи своє рішення про сумнівність показань потерпілої про її зґвалтування тим, що вона протягом тривалого часу нікому про це не повідомляла, в тому числі й правоохоронним органам, суд не надав належної уваги даним висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи ОСОБА_7, проведеної 13 вересня 2012 року, згідно з якими фізіологічний характер та значення дій, що учинялися відносно неї, вона розуміла, проте, соціальні наслідки сприймала неправильно та неадекватно через відсутність необхідної інформації та асоціальне спрямування її сім'ї; очевидно, належного ефективного опору вчиняти вона не могла. При цьому потерпіла не схильна свідомо давати різні покази і різні інтерпретації одних і тих же подій.

З огляду на зміст показань потерпілої та наведених даних висновку експертизи, посилання суду на фото засудженого разом із потерпілою як на спростування факту застосування ОСОБА_6 фізичного насильства до падчериці є неспроможним, оскільки самі фото, як такі, без проведення відповідних експертиз не відображають суті стосунків між особами. Крім того, в матеріалах справи відсутня достовірна інформація про те, коли саме і за яких обставин було зроблено ці фото.

Між тим, беручи за основу свого рішення показання засудженого щодо незастосування ним фізичного насильства до потерпілої, суд не дав належної оцінки даним висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи ОСОБА_6, проведеної 13 вересня 2012 року, згідно з якими останній схильний давати неправдиву інформацію на свою користь.

З огляду на наведене висновок суду про необхідність кваліфікації протиправних діянь ОСОБА_6 щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 154 КК України є передчасним. Оскільки ці порушення можна усунути під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, то скасуванню підлягає тільки ухвала апеляційного суду, а провадження у справі належить призначити до нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно урахувати наведене у цій ухвалі, а також повно та всебічно перевірити всі доводи, наведені в поданій на вирок апеляції, за результатами чого необхідно дати належну юридичну оцінку діям ОСОБА_6 і прийняти законне й обгрунтоване рішення з дотриманням вимог процесуального та матеріального законів.

Керуючись статтями 433, 434, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 червня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо нього у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.