Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні 11 березня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 грудня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 08 серпня 2013 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз 14 серпня 2008 року вироком Харцизького міського суду Донецької області за ч. 1 ст. 296, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців обмеження волі, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Харцизького міського суду Донецької області від 14 серпня 2008 року остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, судимого 18 серпня 2009 року вироком Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 70 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 серпня 2009 року остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими та засуджено за те, що вони у ніч з 08 на 09 липня 2007 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, зайшли до буд. АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, та на ґрунті виниклих особистих неприязних стосунків під час сварки з потерпілим умисно нанесли йому не менше 10 ударів кулаками рук у різні частини тіла, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній сказі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо нього,через однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, просить їх скасувати, а справу закрити. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що матеріали кримінальної справи не містять доказів його винуватості, постановлені по справі судові рішення не відповідають вимогам кримінально-процесуального закону. Зазначає про те, що ні досудовим, ні судовим слідством не встановлено дійсну тяжкість тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_3

Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо нього, через однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, просить їх скасувати, а справу закрити. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що постановлений по справі вирок не відповідає нормам кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що ні досудовим, ні судовим слідством не доведено його винуватість, матеріали справи не містять доказів його причетності до вчинення даного злочину. Крім того, зазначає, що під час апеляційного розгляду було порушено його право на захист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти поданих скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України (1960) підставами для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України (1960) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.

Згідно зі ст. 334 КПК України (1960) мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного з засуджених, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочинів, а потім докази в обґрунтування цих висновків.

Крім того, суд у вироку має зазначити джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України (1960), а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути викладені в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви в їх достовірності.

Однак, як убачається з вироку, місцевим судом не дотримані вказані вимоги кримінально-процесуального закону.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд, формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, указав про нанесення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 не менше десяти ударів кулаками рук у різні частини тіла. При цьому послався як на доказ їх вини на висновок судово-медичної експертизи № 363/1056 від 09 липня 2007 року (т. 1, а.с. 62), відповідно до якого ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які могли утворитися за обставин, указаних потерпілим (від численних ударів стільцем по голові та ногами по тулубу). Таким чином, суд при викладенні встановлених обставин припустився суперечностей.

Також, залишились не спростовані судом у вироку доводи засуджених про відсутність прямого причинного зв'язку між нанесеними ними тілесними ушкодженнями та перебуванням потерпілого у стані шоку тяжкого ступеню, наявність якого безпосередньо вплинула на правову кваліфікацію їх дій.

Крім того, суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що перевірку скарг засуджених на застосування до них під час досудового слідства недозволених методів слідства провів той же прокурор, який затвердив і обвинувальний висновок по даній справі, що, на думку колегії суддів, обгрунтовано викликає сумнів у її об'єктивності та неупередженості.

Тобто, вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає вимогам статей 323, 324, 334 КПК України ( 1960).

За таких обставин вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Оскільки апеляційна інстанція під час перегляду справи на зазначені порушення вимог закону уваги не звернула, підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

Під час нового судового розгляду справи суду необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, дослідити обставини справи, наявні докази, дати їм і доводам касаційних скарг засуджених належну оцінку та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 грудня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 08 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.