5-1055км14 Про відкрите викрадення грошей, скоєне з проникненням до житла за попередньою змовою групою осіб, які перебували у стані алкогольного сп'яніння - 11.03.2014 Прийняття

розглянула у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040420000104, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2007 року за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, звільненого 07 серпня 2007 року від відбування покарання згідно постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 30 липня 2007 року згідно п."є" ст. 1 ЗУ "Про амністію" від 19 квітня 2007 року;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, раніше судиму вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнену від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимості не має,

за участю прокурора Саленка І.В.,

до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, із касаційною скаргою та доповненнями до неї на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року.

Просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв'язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та ст. 79 КК України щодо ОСОБА_2, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості.

Вважає, що рішення суду в частині призначення покарання засудженим всупереч вимог ст. 374 КПК України є немотивованим та не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

В запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_3 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без зміни.

Вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2013 року:

- ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- ОСОБА_2 винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року та остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці.

На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки, передбачені, п.п.3,4 ч.1 ст. 76 КК України;

- ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року, вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_3 змінено.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від відбування призначеного за ч.2 ст. 186 КК України покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки, передбачені, п.п.3,4 ч.1 ст. 76 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

Судами ухвалено визнати винуватими ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 186 КК України за таких обставин.

Як визнав встановленим суд, о 23 год 21 жовтня 2012 року ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яка діяла повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зайшовши в будинок потерпілого ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відкрито викрали гроші у сумі 700 грн потерпілого, чим завдали останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу та доповнення до неї, просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перевіривши доводи, наведені у скарзі та доповненнях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі) за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі) за попередньою змовою групою осіб, вчиненому повторно винними себе не визнали та пояснили, що йшли до потерпілого без будь-якої мети, ОСОБА_3 запропонував піти до діда, щоб захистити його, бо він живе сам і хворіє. Не заперечували того факту, що в цей день вживали спиртні напої. Після відвідин ОСОБА_4 ОСОБА_2 давала гроші ОСОБА_3. Вони жалкують,що все так сталось. Просили врахувати, що ОСОБА_4 вони відшкодували матеріальну шкоду та пом'якшити їм покарання.

На підставі пояснень ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та інших доказів по справі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності їх винуватості у вчиненні інкримінованого їм правопорушення, кваліфікував їх дії за ч.2 ст. 186 КК України та призначив покарання.

Разом з тим, покарання визначене судом апеляційної інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на думку колегії суддів, не відповідає вимогам, передбаченим статтями 65, 75, 78 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні засудженим покарання, судом не повною мірою враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особи засуджених, у зв'язку із чим викладений у мотивувальній частині ухвали суду висновок, про необхідність звільнення засуджених ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням, є необґрунтованим.

Таким чином, з огляду на положення ст. 65 КК України покарання призначене засудженим вказаним вимогам не відповідає, оскільки на думку колегії суддів не буде необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, покарання призначене ОСОБА_2 вимогам статей 71, 78 КК України не відповідає враховуючи наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Згідно п.10 ППВСУ № 7 від 23 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" та ч.2 ст. 75 КК України суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч.3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року визнана винною та засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Однак, в період іспитового строку ОСОБА_2 повторно вчинила новий злочин, чим порушила умови застосування ст. 75 КК України, що у відповідності із наведеним вище позбавляє можливість повторно звільнити її від відбування призначеного покарання на підставі ст. 79 КК України.

Таким чином при призначенні покарання засудженій місцевим судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Порушення вимог ст. 79 КК України було предметом розгляду суду апеляційної інстанції за апеляцією прокурора, однак безпідставно було залишено без задоволення.

Наведені вище порушення вимог закону про кримінальну відповідальність є істотними та потягли за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення особам засуджених, у зв'язку із чим ухвала щодо ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді справи суду слід усунути вказані порушення закону, перевірити доводи, викладені в апеляції і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.