Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддівза участю прокурора Пойди М.Ф., Бех М.О., Кульбаби В.М., Довбищука А.І., розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 04 вересня 2012 року.

Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 червня 2012 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за:

ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 71 КК України, і судові рішення відносно яких у касаційному порядку не оскаржено.

Також вироком суду вирішені питання щодо цивільних позовів та речових доказів у справі.

Згідно з вироком, 25 грудня 2011 року, близько 19 години 45 хвилин, ОСОБА_6 знаходячись у кафе "Старопрамен", що розташоване в с. Тернівка м. Миколаєва, під час спільного вживання спиртних напоїв із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за попередньою змовою з ними, на грунті раптово виниклих неприязнених відносин до раніше не знайомих громадян ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, переслідуючи їх по дорозі в СВТ "Пруди" Жовтневого району Миколаївської області здійснили напад на потерпілих.

В ході нападу ОСОБА_6 наніс удар в обличчя ОСОБА_10, від якого останній впав, після чого став наносити численні удари ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Після побиття потерпілих, ОСОБА_6 з іншими членами групи заволоділи майном потерпілих, чим спричинили їм матеріальну шкоду на загальну суму ОСОБА_11 - 145 грн., ОСОБА_9 - 423 грн., ОСОБА_10 - 152 грн.

В результаті побиття потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 отримали легкі тілесні ушкодження, а потерпіла ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Крім того, ОСОБА_6 25 грудня 2011 року, знаючи про те, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та є неповнолітнім, запропонував останньому здійснити напад на ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, чим втягнув його в злочинну діяльність.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 04 вересня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про зміну судових рішень в частині призначення покарання. Стверджує, що суди не взяли до уваги дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання, зокрема: визнання вини ОСОБА_6, щире каяття та активне сприяння слідству. Не враховано при призначенні покарання і думки потерпілих.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_6 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насиллям, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насилля (розбої) за попередньою змовою групою осіб, а також у втягненні неповнолітнього в злочинну діяльність за встановлених обставин, кваліфікація дій за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.

Доводи касаційної скарги про суворість призначеного засудженому ОСОБА_6 покарання не відповідають матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись названими вимогами, суд призначив ОСОБА_6 покарання в межах санкції закону у розмірі, близькому до мінімального - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

При цьому, судом враховано, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності та має посередню характеристику. Як обставину, що пом'якшує покарання, суд визначив лише щире каяття підсудного.

Між тим, суд зазначив, що ОСОБА_6 вини не визнав, а навпаки посилався на відсутність умислу на вчинення розбою та попередньої змови з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Однак, таке твердження спростувалось матеріалами справи, оскільки протиправні дії підсудних були спільними та об'єднаними єдиним умислом на вчинення розбійного нападу, який виник між ними в ході здійснення злочину.

Отже, доводи скарги захисника про безпідставне не прийняття судом до уваги визнання вини засудженим та сприяння розкриттю злочину є неспроможними.

Що стосується посилання захисника на позицію потерпілих з приводу призначеної ОСОБА_6 міри покарання, то вони не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. При цьому, як видно з протоколу судового засідання, потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вказане питання просили вирішити на розсуд суду, а потерпіла ОСОБА_11 навпаки наполягала на призначенні суворої мірі покарання для нього (т. 3 а.с. 221).

Враховуючи тяжкість злочину, класифікованого відповідно до ст. 12 КК України, як тяжкий та з урахуванням обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі і в межах санкції статті за якою його засуджено.

Підстави для пом'якшення покарання у матеріалах справи відсутні, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, ухвала якого належно вмотивована та відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Законних підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_6 покарання несправедливим внаслідок його суворості, як того вимагає ст. 372 КПК України 1960 року при зміні чи скасуванні вироку, у касаційного суду немає, тому у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 04 вересня 2012 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.