Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів при секретарі Мороза М. А., Наставного В. В., Петрику В. В., за участю прокурора Голюги В. В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 березня 2014 року кримінальне провадження № 12012089990003620 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 дня, уродженця м. Запоріжжя, який мешкає у АДРЕСА_1, такого, що судимостей не мав, за його касаційною скаргою на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2013 року.

Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт тривалістю 150 годин.

Згідно з цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, 29 грудня 2012 року приблизно о 22.00 год. у сквері по вул. Билкіна у м. Запоріжжі, таємно викрав, попередньо спилявши за допомогою пилки, одне дерево сосни Кримської, спричинивши Управлінню комунального господарства та дорожнього будівництва Запорізької міської ради матеріальної шкоди на суму 468,75 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2013 року цей вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про необхідність закриття кримінального провадження щодо нього. При цьому він стверджує, що вчинене ним діяння є малозначним і не тягне за собою кримінальної відповідальності. Крім того, засуджений вказує на неправильне вирішення цивільного позову, заявленого у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка вважала оскаржувані судові рішення законними та обгрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на вимоги ст. 438 КПК України при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами. При цьому фактичні обставини справи, як видно з касаційної скарги, засудженим не оспорюються.

Доводи засудженого про те, що вчинене ним протиправне діяння є малозначним, оскільки слідством неправильно встановлена вартість спиляного дерева, яка насправді є набагато меншою за розмір встановленої шкоди, спричиненою унаслідок пошкодження дерева, є безпідставними.

На підтвердження своїх доводів засуджений наводить дані з різних регіонів України про вартість дерева сосни зрубаної (новорічної), тобто про вартість дерев призначених для продажу населенню.

Разом з тим, такі доводи є зайвими, а наведені дані про вартість дерев не впливають на розмір заподіяної шкоди, оскільки ОСОБА_6 спиляв і заволодів саджанцем сосни на території скверу, який відповідно до законодавства належить до зелених насаджень на території міста, де вирубка дерев для продажу населенню не передбачена, унаслідок чого вартість цих дерев є іншою ніж вартість дерев призначених для продажу.

Як видно з матеріалів справи суд при визначені шкоди заподіяної крадіжкою дерева сосни правильно керувався даними Управління комунального господарства та дорожнього будівництва Запорізької міської Ради, яке є головним розпорядником коштів, виділених на озеленення міста.

Оцінка вартості посадочного матеріалу, придбаного та використаного цим управлінням не входить до компетенції суду, через що посилання засудженого на її завищення є необгрунтованими.

Також є безпідставними твердження засудженого про наявність в його діях не кримінального, а адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_6 інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, тобто незаконне таємне заволодіння чужим майном. При цьому, складом цього злочину не охоплюється пошкодження чи знищення дерева (зелених насаджень), відповідальність за що передбачена ст. 153 КУпАП.

Крім того, доводи засудженого про те, що судом не було встановлено чи було дерево пошкоджено чи знищено не впливають на кваліфікацію його дій.

Що стосується цивільного позову заявленого у кримінальному провадженні, то перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд його вирішив відповідно до вимог процесуального та матеріального права.

Аналогічні доводи щодо неправильності застосування кримінального закону та істотних порушень процесуального закону наводились захисником засудженого у його апеляційній скарзі, вони перевірялися судом апеляційної, який визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Істотних порушень кримінального чи процесуального законів під час перевірки матеріалів справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.