Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.

за участю прокурора Голюги В.В.,

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 04 березня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 26 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 вересня 2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимостей, засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади державних службовців строком на 2 роки, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, таку, що не має судимостей, засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади державних службовців строком на 2 роки, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України;

26 листопада 2013 року Апеляційний суд Черкаської області за апеляцією прокурора вказаний вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині кваліфікації їх дій за кваліфікуючою ознакою "вимагання хабара" та в частині призначення їм додаткового покарання скасував і постановив свій вирок, за яким ухвалив уважати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засудженими кожну за ч. 3 ст. 368 КК України (ред. Закону від 07 квітня 2011 року) на 5 років позбавлення волі з позбавленням їх права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представників влади та органів місцевого самоврядування, строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_3 та ОСОБА_2В кожну від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на них обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавив ОСОБА_3 7 рангу 4-ої категорії державного службовця та ОСОБА_2 13 рангу 7 категорії державного службовця.

У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винуватими та засудженим за вчинення злочину за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, працюючи з 18 листопада 2010 року на посаді голови Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, являючись представником влади, який займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, з використанням владних повноважень і службового становища, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою із спеціалістом - землевпорядником вказаної сільської Ради ОСОБА_2, в період з 09 по 10 липня 2012 року отримали від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 3000 доларів США за прийняття заяв про надання у приватну власність йому та громадянину ОСОБА_5 земельних ділянок площею 2,0 га. кожному для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в адміністративних межах Деньгівської сільської Ради Золотоніського району, їх реєстрацію, подальшу підготовку на сесію сільської ради проекту рішення про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення вказаних земельних ділянок, з відповідним пакетом документів, сприяння у позитивному його прийнятті та в подальшому підписанні відповідних рішень і угод на право користування вказаними земельними ділянками разом з актами їх приймання-передачі.

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком апеляційного суду, постановленим щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, просить його скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що апеляційний суд безпідставно застосував при призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання положення ст. 75 КК України, не врахувавши, що вчинений ними злочин є особливо тяжким, носить корисливий характер, а засуджені займали відповідальне становище, у зв'язку з чим призначене їм покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

На касаційну скаргу прокурора засудженою ОСОБА_2 та захисником ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_1 подано письмові заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, пояснення засуджених із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та письмових запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та правильність кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 07 квітня 2011 року (3207-17) ) в касаційному порядку прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про м'якість призначеного засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у зв'язку з безпідставним звільненням їх на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими.

За змістом ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України у відповідності до вимог вказаного закону враховані ступінь тяжкості злочину, відсутність у обох обставин, які обтяжують покарання, та наявність обставин, які пом'якшують покарання: у ОСОБА_1 - щире каяття, відсутність судимостей, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, у ОСОБА_2 - щире каяття, відсутність судимостей, а також дані про їх особи, зокрема, те, що вони за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення апеляційного суду про можливість виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реального відбування основного покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України, є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Підстав для скасування оскаржуваного вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, як про це зазначено в касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 26 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.