Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Вільгушинського М.Й., Колесниченка В.М., Мороза М.А.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 01 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2014 року щодо ОСОБА_4,

вироком Петровського районного суду м. Донецька від 01 листопада 2013 року засуджено ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого, - за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2014 року вирок Петровського районного суду м. Донецька від 01 листопада 2013 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості вчиненого останнім злочину та даним про особу засудженого внаслідок м'якості. Указує на те, що при призначенні покарання судом неповною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину, його конкретні обставини, наслідки, що настали, а також те, що ОСОБА_4 раніше був засуджений за вчинення тяжких корисливих злочинів і вчинив даний злочин у стані алкогольного сп'яніння. Просить оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Прокурором не оскаржуються доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, кваліфікація дій останнього за ч. 1 ст. 121 КК України. У касаційній скарзі не наведено також доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування постановлених судових рішень.

Із наданих копій судових рішень убачається, що судом при призначенні ОСОБА_4 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України ураховано тяжкість вчиненого ним злочину, дані про його особу, пом'якшуючі та обтяжуючу покарання обставини.

Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до категорії тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризувався задовільно, має на утриманні малолітню дитину, конкретні обставини скоєного засудженим кримінального правопорушення. Також, судом ураховано поведінку самого потерпілого, а також відсутність претензій з боку останнього до обвинуваченого та його прохання не призначати ОСОБА_4 покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства. Пом'якшуючими покарання обставинами судом визнано: щире каяття ОСОБА_4, сприяння останнім досудовому слідству у розкритті злочину, добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди. Обтяжуючою покарання обставиною суд визнав і врахував при визначенні виду, міри покарання і порядку його відбування - вчинення ОСОБА_4 злочину у стані алкогольного сп'яніння, тобто ту обставину, на яку прокурор посилається у своїй касаційній скарзі.

Окрім того, доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, не врахував, що останній раніше був засуджений за скоєння тяжких корисливих злочинів, та знову вчинив тяжкий злочин, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, та є необґрунтованими, оскільки на підставі ст. 89 КК України, судимості ОСОБА_4, на які посилається прокурор, вже погашені, та не можуть враховуватися судом при призначенні покарання.

Також є голослівними твердження прокурора про те, що при призначенні судом ОСОБА_4 покарання безпідставно враховано як обставину, що його пом'якшує - щире каяття, оскільки обвинувачений не зміг пояснити, з якою метою він носив при собі шило, яким наніс удари потерпілому та спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження.

З копій наданих судових рішень видно, що твердження прокурора не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, ОСОБА_4 визнав вину, вибачився перед потерпілим, відшкодував завдану злочином шкоду, що у сукупності свідчить про суб'єктивне ставлення винного до вчиненого злочину та про його бажання виправити ситуацію, що склалася, що і є щирим каяттям. З огляду на це, суд правильно урахував зазначену обставину як таку, що пом'якшує покарання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що всі указані вище обставини у сукупності свідчать про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Таким чином, призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

У касаційній скарзі прокурора не наведено інших доводів, які б свідчили про незаконність або необґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_4

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї судових рішень убачається, що підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 428 КПК України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 01 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2014 року щодо ОСОБА_4.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.