Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

захисника ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 27 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий, засуджений за:

- ч. 1 ст. 321 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 321 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- ч. 4 ст. 321 КК України на 5 років позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покаранням 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішені питання судових витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року даний вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту, а також в збуті сильнодіючих лікарських засобів, вчинених без спеціального дозволу, а також у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту, та збуті сильнодіючого лікарського засобу без спеціального на те дозволу, вчиненим повторно та у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту сильнодіючих лікарських засобів, вчинених повторно, в особливо великих розмірах. Злочини вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_2 8 квітня 2012 року, в невстановленому слідством місці, в невстановлений слідством час, у невстановленої слідством особи, незаконно, без спеціального дозволу, придбав невстановлену кількість таблеток, які містять сильнодіючий лікарський засіб "метандієнон", які почав незаконно зберігати за місцем свого проживання, а саме у кімнаті АДРЕСА_1 з метою подальшого збуту.

8 квітня 2012 року, приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_2 незаконно зберігаючи при собі, перевіз сильнодіючий лікарський засіб на пл. Севастопольську, 1 в м. Києві, де в ході проведення оперативної закупівлі, незаконно, без спеціального дозволу, за 350 грн. збув особі під вигаданими анкетними даними "ОСОБА_3" два поліетиленових пакети, в яких знаходились 98 та 99 таблеток із надписом "GL 10", які містили сильнодіючий лікарський засіб "метандієнон".

Крім того, до 23.06.2012 року, ОСОБА_2 в невстановленому слідством місці, в невстановлений слідством час, у невстановленої слідством особи, повторно незаконно, без спеціального дозволу, придбав невстановлену кількість таблеток, які містять сильнодіючий лікарський засіб "метандієнон", які почав незаконно зберігати за місцем свого проживання, а саме у кімнаті АДРЕСА_1 з метою подальшого збуту.

23.06.2012 року приблизно о 15 год. 55 хв., ОСОБА_2 незаконно зберігаючи при собі, перевіз сильнодіючий лікарський засіб на пл. Вокзальну, 1 в м. Києві, де в ході проведення оперативної закупівлі, незаконно, без спеціального дозволу, повторно за 110 грн. збув особі під вигаданими анкетними даними "ОСОБА_3" поліетиленовий пакет, в якому знаходилось 100 таблеток із надписом "РС 10", які містили сильнодіючий лікарський засіб "метандієнон".

Крім того, ОСОБА_2, маючи на меті повторне незаконне придбання сильнодіючого лікарського засобу метандієнон у особливо великому розмірі, з метою його подальшого збуту, не маючи на це відповідного дозволу, 22.06.2012 року звернувся до невстановленої слідством особи. В цей же день, через термінал "Приватбанку", здійснив переказ грошових коштів в сумі 10800 гривень на ім'я невстановленої особи, після чого остання повідомила про те, що оплачений сильнодіючий лікарський засіб "метандієнон" ОСОБА_2 отримає через поштове відправлення "Нової Пошти".

23.06.2012 року приблизно о 14 годині, ОСОБА_2, знаходячись у поштовому відділенні № 16 "Нова Пошта" за адресою: м. Київ, пр. Московський 16 - А, на підставі товарно-транспортної накладної отримав поштове відправлення від невстановленої особи, в якому знаходились п'ять пакетів із таблетками, які містять сильнодіючий лікарський засіб "метандієнон" в особливо великих розмірах, тим самим повторно незаконно придбав сильнодіючий лікарський засіб "метандієнон" в особливо великому розмірі з метою його подальшого збуту.

Цього ж дня, незаконно зберігаючи при собі вищевказаний сильнодіючий лікарський засіб "метандієнон" в особливо великому розмірі, ОСОБА_2, незаконно перевіз його на пл. Вокзальну, 1 в м. Києві, де був затриманий працівниками міліції.

23.06.2012 року в період часу з 17 год. 10 хв. до 18 год. 15 хв. в приміщенні Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві у ОСОБА_2 було виявлено та вилучено п'ять поліетиленових пакетів, в яких знаходились 9859 таблеток із надписом "РС" та "ВР 10", які містили сильнодіючий лікарський засіб "метандієнон", в особливо великому розмірі.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів, ставить питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання та його невідповідність ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі ОСОБА_2 Вважає, що судом не в повній мірі враховано тяжкість та обставини вчинених злочинів, а саме, що вони є умисні та корисливі, оскільки засуджений збував сильнодіючий лікарський засіб з метою збагачення. Наголошує, що два епізоди збуту та кількість вилучених таблеток вказують на систематичність дій для отримання додаткових незаконних доходів. За таких обставин, призначення мінімального покарання, передбаченого санкціями статей обвинувачення, є надмірно м'яким, а застосування ст. 75 КК України не вмотивованим і не сприятиме виправленню та перевихованню засудженого. Вказує, що засуджений повністю визнав свою вину у вчиненому лише під тиском неспростовних доказів в останньому слові, що не є свідченням щирого каяття. Зазначає про суперечності у вироку, щодо міри покарання, застосування якої сприятиме перевихованню та попередженню нових злочинів. Вважає, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, формально зазначив про правильність висновків суду першої інстанції, а тому підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду.

В запереченнях на касаційну скаргу захисник засудженого вважає судові рішення законними та обґрунтованими і просить залишити без зміни, а скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про часткове підтримання касаційних вимог з направленням справи на новий апеляційний розгляд, пояснення захисника ОСОБА_1 про обґрунтованість і законність постановлених судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 321 КК України, на підставі зібраних у встановленому законом порядку і досліджених у судовому засіданні доказів, які належно оцінені і отримали правильну юридичну кваліфікацію. Обґрунтованість цього висновку належним чином перевірена апеляційним судом і у касаційному порядку не оскаржуються.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, яке, на думку прокурора, є м'яким і не відповідає вимогам закону, то колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання засудженому, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, проте при викладенні мотивувальної частини вироку щодо покарання припустився суперечностей. Так, зазначивши, що достатньою буде міра покарання у виді позбавлення волі та про неможливість виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства, суд одночасно дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, вказавши, що таке покарання є необхідне і достатнє.

Разом з тим, місцевий суд не звернув уваги на точні положення ст. 75 КК України, яка застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у вироку. При вирішенні зазначених питань суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.

Звільняючи ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженого дають підстави для цього.

Крім того, як убачається з вироку, суд не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, їх тяжкість, кількість вилучених таблеток сильнодіючого лікарського засобу.

Крім того, при застосуванні ст. 75 КК України суд не звернув уваги, що ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнав повністю лише в останньому слові, заявивши про каяття, посилався на важке матеріальне становище. Проте, за матеріалами справи ОСОБА_2 на придбання сильнодіючих лікарських засобів витрачав великі суми коштів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд у вироку не навів переконливих мотивів про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, який вказував на порушення законів при його ухваленні і просив постановити новий вирок, апеляційна інстанція з достатньою повнотою не дослідила вказані доводи, порушення вимог кримінально-процесуальних норм щодо складання вироку не виправила. Крім того, у своїй ухвалі виклала позицію суду першої інстанції щодо звільнення засудженого від покарання на підставі ст. 75 КК України, навівши мотивування, яке не відповідає викладеному у вироку.

За таких обставин, доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, про порушення норм КПК України (4651-17) судовими інстанціями і м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, колегія суддів вважає слушними, а касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Оскільки в апеляційному суді вирок оскаржувався прокурором з тих же підстав та ним ставилося питання про ухвалення апеляційним судом нового вироку, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду необхідно врахувати зазначене, усунути недоліки та в разі доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) ,

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.