Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В.,

при секретарі Гладких Л.М.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012260170000074 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

за участю прокурора Сорокіної О.А.

засудженої ОСОБА_1

за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та в її інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 09 серпня 2013 року,

У аналогічних за змістом касаційних скаргах засуджена та в її інтересах захисник ОСОБА_2, ставлять питання про скасування оскаржуваного судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Не погоджуючись з оцінкою наявних у провадженні доказів, вважають передчасним постановлення апеляційним судом щодо ОСОБА_1 обвинувального вироку, посилаючись на його невідповідність вимогам ст. 370 КПК України. Вказують, що суд апеляційної інстанції, на їх думку, залишив поза увагою висновок судово-медичної експертизи № 04 від 10.01.2013 року, який спростовує показання потерпілої щодо заподіяння їй тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку касаційних скарг, думку прокурора, який вважає касаційні скарги необґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2013 року ОСОБА_1 визнано невинною та виправдано за ст. 128 КК України.

Апеляційний суд Чернігівської області вирок суду першої інстанції скасував та постановив свій вирок від 9 серпня 2013 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначено покарання - 200 годин громадських робіт. Вирішено цивільні позови та питання речових доказів у провадженні.

Згідно з вироком суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 засуджена за те, що вона 11 грудня 2012 року, приблизно о 16 год. 30 хв., перебуваючи у своєму господарстві по АДРЕСА_1, під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_3, нанесла останній удар кулаком правої руки в груди, внаслідок якого потерпіла не втрималась на ногах, впала та отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження: трьохкісточковий перелом правої гомілки в нижній третині з підвивихом ступні із заходження уламків та раною по внутрішній поверхні гомілково-ступневого суглобу.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

При складанні вироку апеляційним судом ці вимоги кримінального процесуального закону дотримані.

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок щодо ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, дійшов висновку про необґрунтованість виправдувального вироку суду першої інстанції, скасував його та ухвалив свій вирок.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, апеляційний суд дослідив показання ОСОБА_1, яка вину не визнала, однак зазначила, що 11 грудня 2012 року до неї приходила ОСОБА_3 та вимагала горілку або гроші, ударів вона не наносила, лише взяла за комір та повернула, потім пішла до будинку, а зі слів сина дізналась, що потерпіла впала; потерпілої ОСОБА_3, яка зазначила, що засуджена вдарила її в груди, вона упала на спину і підвернула ногу; висновок комісійної судово-медичної експертизи № 57 від 12 червня 2013 року щодо тяжкості тілесних ушкоджень та механізму їх заподіяння; пояснення експерта ОСОБА_4 під час апеляційного розгляду про підтримання експертного висновку № 04 від 12 січня 2013 року, зокрема, в частині отримання потерпілою тілесних ушкоджень при падінні з ганку будинку після удару в груди та з подальшим падінням на ногу; показання свідка ОСОБА_5; протокол огляду місця події.

Висновки апеляційного суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, за наведених у вироку обставин ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та підтверджені сукупністю доказів, досліджених апеляційним судом під час судового слідства, яким суд дав належну оцінку.

Апеляційним судом з достатньою повнотою перевірені і спростовані посилання засудженої та її захисника про те, що ОСОБА_1 не вчиняла інкримінованого злочину.

Колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для зміни або скасування вироку апеляційного суду через неправильне застосування кримінального закону.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 09 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої та в її інтересах захисника ОСОБА_2 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.