5-742км14 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті потерпілого, та замах на життя працівників міліції, які затримували особу за скоєння злочину, скоєне засудженим у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів - 27.02.2014 Прийняття

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 27 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 28.12.2012 року за ч. 1 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі,

засуджений за:

- 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі;

- ст. 348 КК України на 11 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання 11 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання і покарання призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 28.12.2012 року ОСОБА_2 остаточно визначено покарання 12 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2013 року вирок суду змінено.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 зі ст. 348 на ч. 2 ст. 345 КК України та призначено покарання 5 років позбавлення волі, пом'якшено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання 7 років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що 13 серпня 2012 приблизно о 19 годині, перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, біля будинку № 234/147 по бул. Шевченко в м. Маріуполі, на ґрунті особистих неприязних відносин відбулася сварка з ОСОБА_3, яка переросла в обопільну бійку, під час якої засуджений наніс потерпілому один удар в область нижньої щелепи. Після чого, переслідуючи мету заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 дістав наявний при ньому ніж та умисно наніс ОСОБА_3 по одному удару в область лівого стегна і в праву кисть, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, місце вчинення злочину залишив. Спричинені тяжкі тілесні ушкодження призвели до смерті потерпілого, яка настала в міській лікарні № 2 м. Маріуполя.

Крім цього, 14 серпня 2012 року, приблизно о 2 год. 30 хв., оперуповноважений сектора розкриття злочинів проти особи ВКР Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4 та заступник начальника відділу - начальник сектора розкриття майнових злочинів ВКР Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1, перебуваючи при виконанні своїх службових обов'язків з розкриття злочинів та розшуку осіб, які їх вчинили, з метою затримання ОСОБА_2 за підозрою в вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, будучи одягненими у формений одяг, прибули в АДРЕСА_1.

Перебуваючи за вищевказаною адресою, при спробі вищевказаними співробітниками міліції затримати ОСОБА_2, останній, будучи в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, умисно, переслідуючи мету вбивства співробітників правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, і у такий спосіб уникнути покарання за раніше скоєний злочин, наявними у нього ножем став навмисне завдавати ударів співробітникам правоохоронного органу в місця розташування життєво важливих органів: ОСОБА_4 - один удар у праву частину грудної клітки, чим спричинив поранення правої частини грудної клітки з перетинанням грудного м'язу середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння, але потягло за собою тривалий розлад здоров'я; та ОСОБА_1 - не менше двох ударів в область правого і лівого стегна, спричинивши легке тілесне ушкодження у вигляді рани на лівому стегні, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я, яке вимагає термін для лікування понад 6, але менше 21 дня; поранення правого стегна, ускладнилися посттравматичною нейропатією стегнового нерва, яке відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя в момент заподіяння, але спричинили за собою тривалий розлад здоров'я.

Однак ОСОБА_2 не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство працівників правоохоронного органу до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий іншими працівниками міліції, а потерпілим своєчасно була надана кваліфікована медична допомога.

У аналогічних за своїм змістом касаційних скаргах прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом кримінального, істотні порушення кримінально-процесуального законів, порушують питання про скасування ухвали та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Зазначають про однобічність висновків суду, безпідставну перекваліфікацію дій засудженого зі ст. 348 на ч. 2 ст. 345 КК України. Вважають покарання, призначене ОСОБА_2 апеляційним судом таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості. Крім того, потерпілий ОСОБА_1 зазначає, що після закінчення розгляду справи, суд апеляційної інстанції не сповістив його про виготовлення протоколу судового засідання.

У запереченнях на касаційні скарги, засуджений ОСОБА_2 просить залишити судові рішення без зміни, вважає їх такими, що відповідають вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції за викладених у вироку обставин про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні умисно тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, і правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України перевірена апеляційним судом і у касаційних скаргах не оскаржується. Колегія суддів з цим висновком погоджується.

Висновки апеляційного суду про перекваліфікацію дій засудженого зі ст. 348 на ч. 2 ст. 345 КК України ґрунтуються на сукупності об'єктивних, зібраних в справі у встановленому законом порядку доказів, та належним чином умотивовані в постановленому ним рішенні.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах наданих повноважень, дослідив і проаналізував показання самого засудженого про обставини подій злочину, який зазначав, що умислу на вбивство працівників міліції не мав, при його затриманні вони не представилися, а він думав, що це друзі потерпілого, якого він напередодні ударив ножем, тому і почав хаотично розмахувати ножем.

При цьому, як на доказ, послався на показання засудженого під час досудового слідства та в судовому засіданні про його поведінку до і після події, що він практично відразу припинив свої агресивні дії і добровільно здався, коли зрозумів, що перед ним працівники міліції, він не знав і не міг знати, що його шукає міліція, оскільки сварка і бійка з ОСОБА_3, яка призвела до смерті останнього, сталася за кілька годин до подій з потерпілими працівниками міліції.

Такі показання засудженого є послідовними та повністю узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_1, які зазначили, що вони прийшли до квартири засудженого, постукали умовним стуком та спочатку не представилися, оскільки боялися, що ОСОБА_2 втече; свідка ОСОБА_5, який повідомив, що люди під балконом його сусіда не представлялися працівниками міліції, лише вимагали, щоб ОСОБА_2 викинув ніж та здався, що він і зробив; висновки судово-медичних експертиз щодо характеру та тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілих; показання судового експерта ОСОБА_6, який підтвердив правильність зазначених експертиз та вважає, що всі тілесні ушкодження у потерпілих могли утворитися за обставин, на які, послідовно, протягом усього досудового і судового слідства вказує засуджений.

Надавши належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини самої події, локалізація та характеристика тілесних ушкоджень (з трьох ударів ножем два заподіяні по дотичній, один тичковий в нижні кінцівки - ноги, один удар спричинив легкі тілесні ушкодження, інші - середньої тяжкості), але всі вони не становили небезпеки для життя потерпілих в момент їх заподіяння, характер дій ОСОБА_2 не свідчить про його умисел заподіяти смерть потерпілим.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки ОСОБА_2 умисно заподіяв працівникам правоохоронного органу легкі і середньої тяжкості тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то воно обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру, ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, даних про особу засудженого, щирого каяття у вчиненому, сприянні розкриттю злочинів, добровільного відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 обставин, в межах санкцій статей ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 345 КК України. Правильно визначене апеляційним судом і остаточне покарання, відповідно до вимог ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а тому доводи касаційних скарг про неправильність перекваліфікації дій засудженого та м'якості призначеного покарання безпідставні.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Посилання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на невідповідність звукозапису протоколу судового засідання апеляційної інстанції та ствердження ним і потерпілим ОСОБА_1 про порушення права на ознайомлення через відсутність повідомлення про виготовлення протколу безпідставні.

Як убачається з матеріалів справи (т. 3 а. с. 271), учасникам процесу роз'яснено право на ознайомлення з протоколом судового засідання і подачу на нього зауважень, відповідно до вимог статей 87-1, 88 КПК України. Даних про необхідність продовження строків для його виготовлення і підписання матеріали справи не містять, а тому учасники судового розгляду мали право на ознайомлення з протоколом і технічним записом у строки, передбачені згаданими нормами закону з моменту роз'яснення їм такого права.

Колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально- процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для зміни або скасування ухвали апеляційного суду через неправильне застосування кримінального закону.