Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
доповідача Мороза М.А., суддів Вільгушинського М.Й., Колесниченка В.М.,
розглянувши у судовому засіданні 27 лютого 2014 року у м. Києві касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_5 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 5 листопада 2013 року,
в с т а н о в и в:
Зазначеним вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Подище Прилуцького району Чернігівської області, мешканця м. Прилуки, не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна (окрім житла).
Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 5 листопада 2013 року вирок змінено, пом'якшено покарання із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна (окрім житла). В решті вирок суду залишено без зміни.
ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 24 квітня 2013 року по АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_7, з метою заволодіння чужим майном, погрожуючи ножем, вчинили напад на ОСОБА_8, в ході якого заподіяли легкі тілесні ушкодження та заволоділи належними потерпілому спортивною кофтою та мобільним телефоном загальною вартістю 715 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на суворість призначеного покарання. Зазначає, що судом не враховано визнання ОСОБА_4 вини під час проведення досудового та судового слідства, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, відсутність судимостей, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, позитивну характеристику по місцю проживання, думку потерпілого про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Просить змінити судові рішення та звільнити від відбування покарання з випробуванням.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, наводячи аналогічні доводи, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_4 Просить змінити судові рішення та пом'якшити покарання.
Перевіривши доводи касаційних скарг та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарг та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржується.
Як видно з рішень судів першої та апеляційної інстанцій, призначаючи ОСОБА_4 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, пом'якшуючі його вину обставини - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяного збитку, дані про особу засудженого, а саме позитивну характеристику за місцем проживання, знаходження на його утриманні неповнолітньої дитини та думку потерпілого ОСОБА_8 про призначення більш м'якого покарання. Крім того, при призначенні покарання враховано й обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Тому обране судом ОСОБА_4 покарання є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст. 75 КК України не виявлено.
Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Отже, з касаційних скарг, наданих до них судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 5 листопада 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
|
С у д д і:
|
М.А. Мороз
М.Й. Вільгушинський
В.М. Колесниченко
|