Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В., суддів Мороза М.А., Слинька С.С., за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні 27 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2013 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та штрафу, за ч. 2 ст. 366 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та штрафу; а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду старшого майстра лісу Нижньо-Бистрянського лісництва ДП "Хустський ДЛГ", будучи матеріально-відповідальною особою, в порушення п.п. 44-46, "Правил відпуску деревини на пні в лісах України", в період 2011 в лісовому кварталі № 26, маючи на виконанні лісорубний квіток та матеріали відводу для проведення санітарної очистки лісу в кількості 42 пошкоджених дерев породи бук умисно всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, самовільно провів відвід та організував виробку, крім пошкоджених, ще 112 дерев породи бук кубомасою 41 м3 вартістю 150 146 грн., які не відображені в лісорубному квітку і не підлягали вирубуванню як пошкоджені та хворі. Аналогічно в період 2010-2011 року в лісовому кварталі № 30 він самовільно провів відвід та організував виробку, крім 63 пошкоджених, ще 107 дерев породи бук кубомасою 39 м3 вартістю 168 724 грн., які не відображені в лісорубному квітку і не підлягали вирубуванню як пошкоджені та хворі. Такими діями ОСОБА_5 вчинив самовільну виробку деревини та заподіяв ДП "Хустський ДЛГ" матеріальної шкоди на загальну суму 318 870 грн., що спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, ОСОБА_5 після проведення вирубки деревини оформив та підписав завідомо неправдиві акти огляду місць заготівлі від 06.01.2011 року та від 10.01.2012 року, а подальшому і акти планових ревізій від 10.03.2011, 15.03.2011, 19.10.2011, 19.10.2011, 14.03.2012, 21.03.2013 року, в яких зазначив завідомо неправдиві дані про відсутність незаконних рубок.

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, немотивоване застосування ч. 2 ст. 69 КК України та безпідставне звільнення його від відбування покарання з випробуванням Посилається на те, що дії ОСОБА_5 слід правильно кваліфікувати за ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки у даному випадку тяжкі наслідки настали не від службового підроблення, а від зловживання засудженим своїм службовим становищем.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд послався на пом'якшуючі покарання обставини - визнання вини та щире каяття позитивні характеристики з місць проживання та роботи, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність попередніх судимостей та обтяжуючих обставин.

Однак судом не взято до уваги вчинення ОСОБА_5 тяжкого злочину з використанням службового становища, що ставить під сумнів доцільність врахування позитивної характеристики з місця роботи. Крім того, Хустською міжрайонною прокуратурою в порядку цивільного судочинства до ОСОБА_5 заявлено цивільний позов, однак з матеріалів справи убачається, що жодних заходів до відшкодування спричиненого державі збитку він не вжив. Отже, обставин, які б істотно знижували тяжкість вчиненого злочину і давали б підстави для застосування ч. 2 ст. 69 КК України, у даному випадку не вбачається.

Звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд у мотивуючій частині вироку взагалі не зазначив про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства і не вказав підстави для такого звільнення

Отже, на думку колегії суддів, призначене ОСОБА_5 покарання застосуванням ч. 2 ст. 69, ст. 75 КК України є недостатньо мотивованим і занадто м'яким.

Доводи у скарзі прокурора про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 саме за частиною 2 ст. 366 КК України також є слушними.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду слід врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.