Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М.А., Вільгушинського М.Й., Слинька С.С.,

за участю прокурора Віргізової Л.М., при секретарі Гладких Л.М.

розглянула в судовому засіданні 27 лютого 2014 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_6 та прокурора на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 26 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 25 липня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Червлене Лебединського району, мешканки м. Лебедин Сумської області, не судиму, засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та зберіганням матеріальних цінностей строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 25 липня 2013 року вирок змінено, звільнено ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

ОСОБА_6 визнано винною і засуджено за те, що вона, обіймаючи посаду головного бухгалтера Лебединського районного комунального підприємства "Архітектурно-планувального бюро", будучи службовою особою, з січня 2007 року до вересня 2010 року, зловживаючи службовим становищем, незаконно заволоділа та протиправно обернула на свою користь належні підприємству грошові кошти, шляхом безпідставного нараховування та зараховування на власний картковий рахунок у ПАТ КБ "Приват Банк" необґрунтованих виплат у виді заробітної плати на загальну суму 32 654,70 грн., завдавши КП "Архітектурно-планувальне бюро" матеріальних збитків на вказану суму.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить скасувати судові та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, мотивуючи істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що умислу на заволодіння чужими коштами у неї не було, а при нарахуванні премій до заробітних плат керувалась наказами керівника підприємства; працювала в умовах відсутності функціональних обов'язків та належно оформленого договору про повну матеріальну відповідальність посадової особи; ухвала апеляційного суду постановлена незаконним складом суду, так як суддя Демченко М.О. брав участь та був головуючим при розгляді Апеляційним судом Сумської області 6 листопада 2012 року апеляційної скарги на вирок суду від 17 серпня 2012 року.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої через м'якість та безпідставне звільнення ОСОБА_6 апеляційним судом від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора частково і просив призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 - залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438, 433 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених злочинів ґрунтується на сукупності зібраних під час досудового розслідування та ретельно досліджених судом доказах і є правильним.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_6 кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не виявлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Доводи у скарзі засудженої про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 76 КПК України є безпідставними, оскільки відповідно до положень цієї статті суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

З матеріалів справи убачається, що суддя Апеляційного суду Сумської області Демченко О.М. який брав участь у складі колегії апеляційного суду 25 липня 2013 року, дійсно був доповідачем при розгляді цього ж кримінального провадження у суді апеляційної інстанції 6 листопада 2012 року.

Разом із тим, у даному випадку порушення вимог ч. 3 ст. 76 КПК України не вбачається, оскільки повторний розгляд кримінального провадження відбувся не після скасування ухвали апеляційного суду, у постановленні якої брав участь Демченко О.М. а внаслідок направлення провадження на нове розслідування за апеляцією захисника засудженої.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, що впливають на ступінь її відповідальності, зокрема, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, невідшкодування заподіяної шкоди, а також послався на дані про особу засудженої.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення апеляції захисника засудженої у частині суворості призначеного їй покарання, врахував належним чином зазначені у вироку обставини, а саме відсутність попередніх судимостей, позитивну характеристику, розмір викрадених коштів, досягнення ОСОБА_6 похилого віку та суспільну небезпечність.

Тому апеляційний суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, звільнивши її на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Зазначене покарання є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів.

Доводи, наведені захисником засудженої та прокурором в апеляційних скаргах, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Підстав для скасування або зміни судових рішень не встановлено.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 26 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 25 липня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та прокурора - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.