Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів: Лагнюка М.М., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

при секретарі Гладких Л.М.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2013 року.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

за ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 858, 20 грн. судових витрат.

Вирішено питання щодо речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 лютого 2013 року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, маючи умисел на незаконне виготовлення з метою збуту та збут наркотичних засобів, шляхом проведення хімічних реакцій виготовив близько 7 мл особливо небезпечного засобу - концентрату з макової соломки, після чого перебуваючи у приміщенні своєї квартири безоплатно збув частину вказаного наркотичного засобу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а 3 мл наркотичного засобу став зберігати за місцем свого мешкання без мети збуту для власного вживання.

Крім цього, ОСОБА_1 того ж дня, маючи умисел, спрямований на надання приміщення для вживання наркотичних засобів, надав своє житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - концентрату з макової соломки громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає про допущене судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вказує на те, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ст. 65 КК України внаслідок м'якості, а ухвала апеляційного суду винесена з порушеннями ст. 419 КПК України.

На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_5 подані заперечення.

Заслухавши доповідь суді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши наведені у касаційній скарзі та запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постановлені по справі рішення - зміні з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильність кваліфікації його дій в касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначаючи покарання повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд вказаних вимог закону дотримався.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину. При цьому суд також належним чином врахував наявність по справі обставин, які пом'якшують покарання, зокрема те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, вчинив злочин внаслідок тяжкого збігу сімейних обставин. Також судом враховані дані про особу ОСОБА_1 такі як відсутність судимостей, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та батька. Таким чином покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України і за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

З урахуванням вказаних обставин, що пом'якшують покарання та даних про особу ОСОБА_1, а також відсутність по справі обставин, які обтяжують покарання засудженого, колегія суддів вважає, що рішення суду про можливість застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням також є таким, що не суперечить вимогам закону.

Тому викладені в касаційні скарзі доводи прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та щодо неправильного застосування ст. 75 КК України є непереконливими.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дала відповіді на всі доводи апеляції, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Разом з тим, при призначенні покарання суд першої інстанції припустився помилки. Так, вирішуючи питання про застосування ст. 69 КК України він застосував положення вказаної статті, як при призначенні покарання за ч.2 ст. 307 КК України, так і при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, що є неприпустимим. Тому колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним виключити з судових рішень щодо ОСОБА_1 як зайве посилання на застосування ст. 69 КК при призначенні остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 434 - 439 КПК України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з вказаних судових рішень посилання на ст. 69 КК України при визначенні основного покарання на підставі ст. 70 КК України.

В решті судові рішення залишити без зміни.