5-507км14 Про умисне вбивство, скоєне на грунті особистих неприязних відносин - 27.02.2014 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012200040000008, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 06 серпня 2013 року, якою скасовано вирок Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2013 року та закрито кримінальне провадження щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Лебедин Сумської області, проживаючого по АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю прокурора Данько Д.О.,

до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою звернувся прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 06 серпня 2013 року, якою скасовано вирок Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2013 року та закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1

На думку прокурора ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 94, 370, 419 КПК України. Зазначає, що суд не дослідив під час апеляційного розгляду докази, на які послався суд першої інстанції у вироку, та не призначив судове слідство. Прокурор вважає, що суд може визнати докази недопустимими, якщо вони були належним чином досліджені у судовому засіданні, у той час як апеляційний суд безпідставно надав перевагу поясненням ОСОБА_1 на підтримку апеляції та неправильно оцінив фактичні обставини кримінального провадження, вибірково врахував показання свідків обвинувачення, у тому числі під час відтворення обстановки та обставин події, не досліджуючи їх у судовому засіданні. Вважає, що інша оцінка доказів судом апеляційної інстанції є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, фактично посилається на суперечності між окремими доказами, а також на те, що як судом першої, так і судом апеляційної інстанції не було з'ясовано чому потерпілий приїхав саме до ОСОБА_1 та обставини отримання ним кредиту.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1, зазначає про необґрунтованість доводів прокурора та просить судове рішення щодо нього залишити без зміни.

Вироком Лебединського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Вирішено питання про цивільний позов, судові витрати та щодо речових доказів.

Апеляційний суд Сумської області своєю ухвалою від 06 серпня 2013 року скасував зазначений вище вирок та закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді.

Згідно обвинувального акту органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за таких обставин.

У період із травня 2011 року по липень 2012 року ОСОБА_1 працював та мешкав у м. Харкові, де познайомився з ОСОБА_2, який був сиротою, з яким почав підтримувати дружні стосунки. Після повернення ОСОБА_1 у липні 2012 року до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, до нього 19 липня 2012 року приїхав ОСОБА_2 та попросив допомогти йому в отриманні кредиту на суму не менше 4 000 грн.

Пояснивши ОСОБА_2, що у його матері складний характер, ОСОБА_1 запропонував йому залишитися у його друзів, зазначивши, що на ніч буде забирати його до себе, та він буде ночувати у сараї власного господарства. Протягом 19-21 липня 2012 року ОСОБА_2 за допомогою ОСОБА_1 та його знайомих намагався отримати кредит, проте йому було відмовлено у зв'язку з наявністю заборгованостей.

21 липня 2012 року ОСОБА_2, перебуваючи у друзів, став наполягати, щоб ОСОБА_1 якнайшвидше забрав його додому, на що той відповів, що прийде, коли закінчиться сильний дощ. Приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_3, у якого ОСОБА_2 перебував у денний час та вони пішли до місця проживання ОСОБА_1 По дорозі ОСОБА_2 почав висловлювати своє невдоволення щодо гостинності ОСОБА_1 та умов його перебування, в результаті чого між ними виникла сварка. Для з'ясування стосунків вони вирішили піти на луг, розташований поблизу домоволодіння ОСОБА_1, при цьому останній взяв із господарства лопату. Знаходячись на лугу, розташованому поблизу річки Вільшанка, що протікає між вулицями Ковпака та Довгалівки м. Лебедин Сумської області, ОСОБА_2 продовжив виказувати свої претензії до ОСОБА_1, нецензурно висловлюючись на адресу його матері. ОСОБА_1, образившись на слова та поведінку ОСОБА_2, умисно наніс лопатою, яку приніс із собою, декілька ударів у потиличну ділянку голови та шию останнього, і вважаючи себе ображеним, з метою позбавлення потерпілого життя, на ґрунті виниклої особистої неприязні, реалізуючи раптово виниклий умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_2, схопив останнього обома руками за шию спереду та здавлюючи її повалив потерпілого на землю, чим позбавив останнього життя шляхом задушення. Впевнившись, що ОСОБА_2 перестав подавати ознаки життя, з метою приховування злочину відтягнув тіло до раніше викопаної на лугу ями. Наступного дня ОСОБА_1 виїхав до м. Ялти Автономної Республіки Крим. 01 серпня 2012 року було виявлено тіло ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у судах першої та апеляційної інстанцій, перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції розглянуто із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим вироком, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_4 звернулись на вирок суду із апеляційними скаргами, у яких порушували питання про закриття провадження у справі, в обґрунтування чого посилались на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, та доводили невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У свою чергу положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено в ході апеляційного перегляду вироку.

З журналу судового засідання убачається, що суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження обмежився заслуховуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника, вислухав думку прокурора, провів судові дебати та вислухав останнє слово підсудного, однак безпосередньо не досліджував доказів на які послався, обґрунтовуючи свої висновки про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд усупереч законодавчим приписам не дослідив безпосередньо зібраних у справі доказів, однак фактично дав їм іншу оцінку ніж суд першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів, не перевіряючи інші доводи касаційної скарги прокурора, вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а отже підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції суду необхідно ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи, викладені в поданих апеляціях, безпосередньо дослідити докази у кримінальному провадженні, перевірити інші доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, дати належну оцінку усіх доказів у кримінальному провадженні, та, дотримуючись положень глави 31 КПК України (4651-17) , прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.