Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Шибко Л.В., суддів Міщенка С.М., Пузиревського Є.Б., секретаря судового засідання Петрика В.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2014 року кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013260120000004, за касаційною скаргою прокурора на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 18 червня 2013 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 6 червня 2012 року за ч. 1 ст. 185 КК України на 80 годин громадських робіт,

якого засуджено вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2013 року за ч. 2 ст. 389 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 6 червня 2012 року та остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді 1 року 3 днів обмеження волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього певних обов'язків.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 18 червня 2013 року вирок місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання скасовано. ОСОБА_5 визнано винним за ч. 2 ст. 389 КК України та призначено йому покарання у виді 1 місяця арешту.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 6 червня 2012 року та остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді 1 місяця 3 днів арешту.

В решті вирок залишено без зміни.

кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Підвербної Г.Я.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини засудженого, просить вирок апеляційного суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості покарання та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на те, що суд апеляційної інстанції не навів належного обґрунтування необхідності призначення менш суворої міри покарання, а також, у порушення ст. 404 КПК України, при перевірці справи у апеляційному порядку, вийшов за межі вимог апеляційної скарги прокурора.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 6 червня 2012 року будучи засудженим Ічнянським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт ухилявся від їх відбування, на виклики до КВІ Ічнянського району ОСОБА_5 не з'являвся, тому 7 вересня 2012 року, 16 жовтня 2012 року та 8 січня 2013 року інспекцією були винесені подання про примусовий привід ОСОБА_5

21 серпня 2012 року, 27 серпня 2012 року, 18 вересня 2012 року, 2 жовтня 2012 року, 16 жовтня 2012 року, 6 листопада 2012 року, 20 листопада 2012 року, 4 грудня 2012 року, 18 грудня 2012 року, 2 січня 2013 року ОСОБА_5 не з'явився до КВІ Ічнянського району в установлені дні для реєстрації без поважних причин. Відповідно до довідки, виданої КП "Ічнянське ВУЖКГ" від 18 лютого 2013 року № 23 із 80 годин громадських робіт ОСОБА_5 відпрацював лише 44 години.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_5 та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання і звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та застосування покарання у виді арешту, апеляційний суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, систематичний характер протиправної поведінки засудженого, а також особу ОСОБА_5, який характеризується посередньо, щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні мати похилого віку. Одночасно судом було враховано й конкретні обставини справи, а тому апеляційний суд правильно призначив покарання у межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України.

Таким чином апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді арешту, вимог статей 65- 67 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого, всім обставинам справи і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим через його м'якість, про що зазначає прокурор у касаційній скарзі, не вбачається.

Що стосується доводів прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України, при перевірці справи у апеляційному порядку, а саме те, що апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги прокурора, то такі не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Як правильно зазначено апеляційним судом, при обранні ОСОБА_5 виду та міри покарання, суд першої інстанції не виконав вимог чинного законодавства та в порушення вимог ст. 65 КК України призначив покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого, внаслідок суровості покарання, а тому апеляційний суд правильно перейшов до покарання у виді арешту, яке, у відповідності до вимог ст. 51 КК України, є більш м'яким ніж обмеження волі, а тому не погіршив становище обвинуваченого.

Вирок апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.