Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула 25 лютого 2014 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2013 року.

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_3, 1990 р. н., не судимого, громадянина України,

- за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_3 15.01.2010 приблизно 1:20, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1, в ході сварки, що виникла на ґрунті неприязних стосунків з власником квартири ОСОБА_4, умисно та з особливою жорстокістю вбив його взятим зі столу ножем, завдавши 16 ножових поранень.

У касаційних скаргах:

- прокурор, посилаючись на невиконання судом першої інстанції вказівок апеляційного суду в частині міри покарання, порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України 1960 року та на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати вищезазначені судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд;

- потерпіла ОСОБА_1, посилаючись на ті ж обставини та на неправильне застосування кримінального закону, порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості, просить призначити ОСОБА_3 довічне позбавлення волі.

В запереченнях на скаргу прокурора потерпіла ОСОБА_1 просила скасувати оскаржені рішення та постановити свій вирок, яким призначити засудженому довічне позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора та просив задовольнити скаргу потерпілої частково, зважаючи на те, що до компетенції касаційного суду не входить постановлення нового вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дій за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України у касаційних скаргах не оспорюються, а твердження прокурора та потерпілої про те, що апеляційний суд не спростував доводи їх апеляцій стосовно явної несправедливості призначеного покарання та порушення вимог кримінально-процесуального закону є обґрунтованими.

Так, в порушення вимог ст. 377 КПК України, в ухвалі апеляційного суду відсутнє переконливе спростування доводу про те, що місцевий суд, призначаючи покарання, не дотримався загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, оскільки не врахував в достатній мірі тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого, який не відшкодував заподіяну потерпілій шкоду, та доводу про те, що в порушення вимог ч. 7 ст. 374 КПК України, суд не виконав обов'язкові при повторному розгляді справи вказівки апеляційного суду, який двічі скасовував вироки того ж місцевого суду від 16.07.2010 та 25.06.2012, кожним з яких ОСОБА_3 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 13 років 6 місяців.

При цьому, апеляційний суд залишив поза увагою доводи апелянтів про те, що визнавши ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, суд необґрунтовано призначив йому менш тяжке покарання (13 років позбавлення волі) ніж за двома попередніми вироками (13 років 6 місяців позбавлення волі), якими засуджений визнавався винуватим у вчиненні менш тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, є істотними, внаслідок чого, згідно п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України оскаржена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.

У відповідності до положень ст. ст. 396, 397 КПК України 1960 року, суд касаційної інстанції не вправі постановляти вироки, посилювати покарання або застосовувати закон про більш тяжкий злочин.

Отже, справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

Зважаючи на зазначене та керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2013 року щодо вироку Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2013 року стосовно засудженого ОСОБА_3 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.