Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є.Б., суддів Міщенка С.М., Шибко Л.В., за участю прокурора Саленка І.В., секретаря Петрика В.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12012030030003545 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 30 липня 2013 року,

Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 червня 2013 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого - за вироком цього ж суду від 03 грудня 2012 року за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, звільненого від покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, засуджено за ч. 2 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 цього Кодексу за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 3 місяці.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 30 липня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, будучи раніше судимим за злочин, передбачений ст. 164 КК України, злісно ухилявся від сплати аліментів, установлених рішенням Слов'яносербського районного суду Луганської області від 13 листопада 2012 року, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_7 у розмірі 700 грн щомісячно і мав заборгованість зі сплати аліментів за період з 26 квітня 2012 року до 30 квітня 2013 року в розмірі 8 512 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та зміну вироку місцевого суду, просить пом'якшити призначене йому покарання. Зазначає, що суд при призначенні покарання не врахував, що засуджений визнав свою вину, розкаявся, відшкодував заборгованість, з дитинства має хворобу серця.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі засудженого не оскаржуються.

Посилання засудженого ОСОБА_6 на невідповідність призначеного місцевим судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд із достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину (невеликої тяжкості), дані про особу винного (раніше судимий, позитивно характеризується), обставини, які пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття, часткове відшкодування матеріальної шкоди), і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також суд правильно призначив засудженому ОСОБА_6 покарання на підставі ст. 71 КК України.

Апеляційний суд переглянув цю кримінальну справу і виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 законним та обґрунтованим, а призначене йому покарання - таким, що повною мірою відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому доводи, наведені в апеляційних скаргах засудженого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7, належним чином перевірив апеляційний суд і мотивовано відхилив їх.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та винесеною відповідно до вимог ст. 419 КПК України.

Оскільки в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 не наведено переконливих доводів для обґрунтування невиправданої суворості призначеного йому покарання, скарга задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 30 липня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.