Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є.Б., суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В., за участю прокурора Саленка І.В., секретаря Петрика В.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013130200000361 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння приблизно о 19.00 год. 17 січня 2013 року в будинку АДРЕСА_1 умисно завдав ОСОБА_7 по одному удару у живіт тупим предметом та ножем, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий помер у лікарні.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_6 безпідставно послався на його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також на неправомірну поведінку потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Твердження прокурора про те, що суд безпідставно застосував до засудженого положення ст. 69 цього Кодексу, і призначив покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Частиною 3 цієї статті встановлено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються ст. 69 цього Кодексу.

Статтею 69 вказаного Кодексу передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як убачається з матеріалів справи, суд, призначаючи покарання ОСОБА_6, з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину (тяжкий), дані про особу винного, обставини, які пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття, вчинення злочину вперше, позитивну характеристику, те, що вчиненню злочину сприяла неправомірна поведінка потерпілого). Всі ці наведені судом обставини й дали йому можливість застосувати до засудженого положення ст. 69 КК України і призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті, за якою його визнано винним.

Призначене засудженому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України відповідає вимогам ст. 65 цього Кодексу, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Апеляційний суд переглянув цю кримінальну справу і виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 законним та обґрунтованим, а призначене йому покарання таким, що повною мірою відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому доводи, наведені в апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_8, належним чином перевірив апеляційний суд та мотивовано відхилив їх.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та такою, що повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводи прокурора в касаційній скарзі про безпідставність посилання суду на щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину засудженого, є необґрунтованими і спростовуються протоколом судового засідання від 01 квітня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_6 визнав свою вину і щиро розкаявся.

Оскільки в касаційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів для обґрунтування невиправданої м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання, то скарга задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.