Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л. А., суддів:Марчук Н.О., Широян Т.А., з участю прокурора Кравченко Є.С., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною потерпілого ОСОБА_5 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2013 року щодо ОСОБА_6.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2012 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: вироком Бердянського міськрайонного суду від 22 серпня 2011 року за ч.3 ст. 185, ст. 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком 2 роки, визнано винним та засуджено:

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Бердянського міськрайонного суду від 22 серпня 2011 року за ч.3 ст. 185 КК України, остаточно визначено покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 - 1890 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_5 - 4000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, в іншій частині цивільний позов залишено без розгляду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 - 5765 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2013 року, вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, на початку вересня 2011 року о 12 год ОСОБА_6, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, проник у будинок АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_9 на загальну суму 1890 грн, спричинивши потерпілому шкоду на вказану суму.

03 вересня 2011 року о 09 год, ОСОБА_6, умисно, повторно, з корисливих мотивів, проник у будинок АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно ОСОБА_5 на суму 140 грн, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 04 вересня 2011 року о 12 год, ОСОБА_6, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, з корисливих мотивів, проник у будинок АДРЕСА_2, звідки викрав електропровід "ШВВП-3х2,5 мм" на суму 1900 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Також, 05 вересня 2011 року о 08 год, ОСОБА_6, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, з корисливих мотивів проник у будинок АДРЕСА_2, звідки таємно викрав електропровід "ШВВП-3х2,5 мм" на суму 1960 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, потерпілому ОСОБА_5 було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 4000 грн.

Крім того, на початку вересня 2011 року, о 02 год. ОСОБА_6, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, проник у будинок АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно ОСОБА_10 на загальну суму 2300 грн, спричинивши останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

21 вересня о 01 год, ОСОБА_6, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, проник у будинок АДРЕСА_4 звідки таємно викрав майно ОСОБА_11 на загальну суму 5765 грн, спричинивши останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 10 жовтня 2011 року, о 03 год 50 хв, ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3, та до вказаного будинку, звідки виніс за межі будинку для подальшого викрадення майно ОСОБА_10 на загальну суму 198 грн, однак злочинні дії ОСОБА_6 були виявлені ОСОБА_10 Таким чином, ОСОБА_6 не зміг довести свій злочинний умисел до кінця по незалежним від його волі причинам.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 просить судові рішення скасувати, а справу повернути прокурору на нове розслідування у зв'язку з істотними порушеннями вимог КПК України 1960 (1001-05) року. Вказує на те, що дії ОСОБА_6 повинні бути кваліфіковані не лише за ст. 185 КК України, а і за ст. 194 КК України, оскільки засуджений знищив належне йому майно, та сума завданої йому шкоди становить 24 050 грн. При цьому судом безпідставно було відмовлено у задоволенні його позовних вимог на вказану суму.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 у таємному викраденні майна потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, скоєному повторно, поєднаному з проникненням у житло визнав частково, оскільки не згоден з переліком викраденого. За ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, а саме у незакінченому замаху на таємне викрадення майна ОСОБА_10, скоєному повторно, поєднаному з проникненням у житло, не доведеному до кінця з причин, що не залежали від його волі - вину визнав повністю.

На підставі пояснень засудженого, показань потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, свідчень ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, та інших доказів по справі, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України та призначив покарання.

Призначене судом ОСОБА_6 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України.

При призначенні засудженому покарання, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_20, який характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, активно сприяв розкриттю злочину, а також врахував інші обставини справи.

Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_6 попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Доводи потерпілого, на які він посилається у касаційній скарзі щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 194 КК України були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Також, посилання у касаційній скарзі потерпілого на безпідставне зменшення суми матеріальної шкоди, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи. Крім того, Закон не позбавляє права звернення потерпілого у порядку цивільного судочинства з приводу відшкодування заподіяної йому шкоди.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Враховуючи наведене, порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставами для скасування судових рішень по даній справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.