Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів: при секретарі Шибко Л.В., Кравченко С.І., Гапоні В.О., розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040360000051, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Латвії, уродженця с. Марянське Апостоловського району Дніпропетровської області, зареєстрованого АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз -15 квітня 2010 року вироком Апостоловського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК, ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням статей 70, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, звільненого 27 січня 2012 року умовно-достроково на 11 місяців 11 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

засудженого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_7.,

Вироком місцевого суду, залишеним без зміни ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 187 КК на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому особисто майна.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому особисто майна.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 150 грн.

Вирішено питання речових доказів у кримінальному провадженні.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та порушеннями кримінального процесуального закону. Заперечує кваліфікацію своїх дій за ч. 3 ст. 187 КК, оскільки він не застосовував ніж під час вчинення злочину, а потерпіла оговорює його під тиском з боку працівників міліції. При цьому, грошові кошти в ОСОБА_8 він забрав у рахунок виконаної ним роботи, а мобільним телефоном заволодів шахрайським шляхом. Вказує про порушення його права на захист у зв'язку з відсутністю у нього захисника на досудовому слідстві та через неналежну правову допомогу в суді першої інстанції. Звертає увагу на відсутність звукозапису судового провадження в суді першої інстанції.

Згідно з вироком суду, 10 січня 2015 року о 16.00 год, ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території храму розташованого в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області по вул. Паркова, 8, зайшов у приміщення гаражу, звідки таємно, повторно викрав бензиновий електрогенератор "Kрафт" вартістю 2 500 грн, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоду на вказану суму.

Він же, 26 січня 2015 року о 19.30 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, увійшов через хвіртку на територію домоволодіння АДРЕСА_2, де демонтував скло віконної шибки та протиправно проник до приміщення житлового будинку, звідки таємно, повторно викрав чоловічу дублянку вартістю 500 грн, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, 28 січня 2015 року о 18.00 год, ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перестрибнув через паркан домоволодіння АДРЕСА_3, де через незачинені двері протиправно проник до приміщення літньої кухні, у приміщенні якої напав на потерпілу ОСОБА_12 Погрожуючи потерпілій ножем, став вимагати у неї грошові кошти. Після чого, користуючись заляканим станом потерпілої, заволодів належними їй грошовими коштами в сумі 179 грн та мобільним телефоном "Nokia" 1280 з сім-каркою, вартістю 165 грн. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_12 було заподіяно матеріального збитку на загальну суму 344 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5 на підтримку своєї скарги, позицію захисника ОСОБА_7, котрий підтримав касаційну скаргу засудженого та надав власні письмові пояснення, у яких заперечив правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК, а також зазначив про допущені, на його думку, порушення кримінального процесуального закону, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Однобічність або неповнота судового слідства, чи невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність таких порушень вимог КПК (4651-17) при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в суді першої інстанції.

Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження засудженого в касаційній скарзі про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 187 КК є безпідставними, оскільки висновки судів в цій частині ґрунтуються на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ними доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності.

Такі висновки відповідають показанням самого засудженого, який в судовому засіданні повністю визнав свою вину, у тому числі, у вчиненні розбійного нападу щодо потерпілої ОСОБА_12, а також докладно розповів про свої наміри заволодіти майномпотерпілої, спосіб проникнення на територію її домоволодіння, обставини за яких він заволодів ножем та яким чином погрожував ним потерпілій; показанням потерпілої ОСОБА_12, котрим не довіряти підстав не має, про те, яким чином засуджений напав на неї, та погрожуючи ножем, а саме приставляючи його до грудей і голови потерпілої, став вимагати у неї гроші; даними протоколів огляду місця події, протоколів огляду і вилучення викрадених предметів та іншими речовими та письмовими доказами по справі.

За таких обставин висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_5 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, обґрунтовано визнані апеляційним судом такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, на досудовому слідстві ОСОБА_9 повністю визнавав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, при цьому про будь-який тиск з боку працівників міліції на нього, потерпілих або свідків він не заявляв.

Доводи засудженого про порушення його права на захист ретельно перевірялись апеляційним судом та не знайшли свого підтвердження, оскільки було встановлено, що 29 січня 2015 року ОСОБА_5 було затримано і в той же день йому призначено захисника ОСОБА_13, який у подальшому приймав участь у всіх слідчих діях, у тому числі при врученні ОСОБА_5 повідомлення про підозру та його допиті в якості підозрюваного, під час якого він вкотре визнав свою вину у повному обсязі. В наступному ОСОБА_9 користувався послугами адвокатів Шаврової Н.М. та Перевертайло Л.П. і зауважень щодо здійснення ними професійного захисту не висловлював.

Твердження у касаційній скарзі про відсутність аудіофіксації судового провадження в суді першої інстанції спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження технічними носіями інформації, запис на яких відтворюється і придатний для прослуховування.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Всі наведені в апеляції засудженого доводи, аналогічні за своїм змістом доводам, викладеним у його касаційній скарзі, належним чином було перевірено і визнано безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував у своєму рішенні, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК, воно є справедливим та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів.

З огляду на те, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень кримінального процесуального закону не допущено, то касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, колегія суддів

Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.