Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії:

головуючого Колесниченка В.М.,

суддів: Дембовського С.Г., Наставного В.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2013 року,

За вироком місцевого суду ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 13.09.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком тривалістю 1 рік, 10.05.2011 року направленого для відбуття покарання, 02.07.2013 року умовно-достроково звільненого на невідбутий строк покарання тривалістю 11 місяців 20 днів, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

Ухвалою суду апеляційної інстанції вказаний вирок залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 10 липня 2013 року близько 19.00 год., перебуваючи в коридорі житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно неповнолітньої ОСОБА_4, а саме мобільний телефон із двома сім-картками мобільних операторів та флеш-накопичувачем загальною вартістю 1317,88 грн., спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, або про зміну вироку місцевого суду шляхом пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання до 1 року 4 місяців позбавлення волі. На думку захисника, призначене покарання внаслідок суворості не відповідає тяжкості вчиненого засудженим злочину та даним про його особу, оскільки судом не було належним чином враховано його вік, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, матеріальне становище, відсутність претензій з боку потерпілої та її законного представника, їх думку щодо міри покарання, а також того, що злочин вчинено внаслідок збігу випадкових обставин, що, як вважає захисник, слід було визнати обставиною, яка пом'якшує покарання.

Перевіривши касаційну скаргу, зміст наданих до неї судових рішень, суд дійшов висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Відповідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається із судових рішень, при призначенні покарання ОСОБА_2 вищевказані вимоги кримінального закону дотримано. Так, судом першої інстанції враховано ступінь суспільної небезпечності, тяжкість і характер злочину, дані про особу засудженого, у тому числі його вік, те, що він раніше судимий та вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, посередньо характеризується за місцем проживання та позитивно за місцем відбування покарання, перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога. Взяв суд до уваги і наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, а також обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину. Зважив суд і на відсутність претензій з боку потерпілої та її законного представника.

При цьому відповідно до ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 визначено із приєднанням невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Правильність застосування вказаної норми кримінального закону в касаційній скарзі не оспорюється.

З судових рішень убачається, що злочин вчинено з прямим умислом та з корисливих мотивів, а тому доводи касаційної скарги про випадковий його характер є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши доводи апеляційної скарги захисника засудженого, які по суті були аналогічними доводам його касаційної скарги, дійшов висновку про достатнє обґрунтування вироку суду в частині призначення покарання.

На думку колегії суддів, з урахуванням тяжкості злочину, даних про особу засудженого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд прийняв правильне рішення про призначення ОСОБА_2 покарання у межах санкції статті, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, рішення суду в частині призначеного покарання належним чином мотивовані, не суперечать вимогам кримінального закону і відповідають меті покарання.

Інших доводів, які би свідчили про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання вимогам закону касаційна скарга захисника не містить.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.