Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І., суддів: при секретарі судового засідання Тельнікової І.Г., Суржка А.В., ………………….розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013230040001463, за обвинуваченням

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця м. Херсона,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимим,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю прокурора

Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 03 липня 2013 року ОСОБА_4 виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2013 року вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 03 липня 2013 року щодо виправданого ОСОБА_4 скасовано, та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.

В касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, не оспорюючи доведеності вини засудженого і правильності кваліфікації його дій, просить вирок апеляційного суду скасувати, та призначити новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону. Вказує, що при його постановленні у порушення вимог ст. 374 КПК України суд апеляційної інстанції у резолютивній частині вироку не зазначив порядок отримання копій вироку учасниками процесу.

Також посилається на те, що апеляційний суд, у порушення вимог ч. 2 ст. 420 КПК України, своє рішення належним чином не мотивував, оскільки не навів конкретних підстав чому саме призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді 200 годин громадських робіт буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, а не інший розмір та вид покарання, передбачений санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що він 21 лютого 2013 року, приблизно о 22 годині 45 хвилин, у стані алкогольного сп'яніння, на сходинковому майданчику дев'ятого поверху під'їзду № 5 по вул. 200 років Херсону, 39 у м. Херсоні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в ході конфлікту який виник раптово, переслідуючи умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс удар в обличчя ОСОБА_5 заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу обличчя. Потім ОСОБА_4 умисно наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_6, та не менше чотирьох ударів їй же по ногах, заподіявши останній тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під кон'юктиву правого ока, крововиливів верхніх кінцівок та лівої нижньої кінцівки. Таким чином, злочинними діями ОСОБА_4 потерпілим, згідно висновку експерта, були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який _________________перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину по суті не оспорюється, як і кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 125 КК України.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд призначаючи ОСОБА_4 покарання саме у вигляді 200 годин громадських робіт, у порушення вимог ч. 2 ст. 420 КПК України, своє рішення належним чином не мотивував, то вони є необґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд апеляційної інстанції порушень вимог цих законів не допустив.

Як вбачається з матеріалів провадження, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, відсутність пом'якшуючих обставин, те, що він вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді громадських робіт, тобто у межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, з яким погоджується і касаційна інстанція. При цьому належним чином мотивував свої рішення.

Більше того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з вироком районного суду прокурор подав апеляцію в якій просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання саме у виді 200 годин громадських робіт.

А тому, на думку колегії суддів, таке рішення є законним і обґрунтованим, а призначене апеляційним судом покарання ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 65 КК України, є достатньою карою за вчинене, слугує виправленню засудженого та запобіганню вчинення злочинів, як ним так і іншими особами.

Посилання прокурора про те, що суд апеляційної інстанції у порушення положень ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку не зазначив порядок отримання копій вироку учасниками процесу не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України, у розумінні вимог ст. 412 КПК України, та не тягне за собою скасування вироку апеляційного суду, про що зазначає у касаційній скарзі прокурор.

Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення кримінального процесуального закону, які б тягнули зміну чи скасування вироку суду апеляційної інстанції, який відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

А тому, підстави для задоволення касаційної скарги прокурора - відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 433, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2013 року щодо засудженого за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_4, залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.