Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Шибко Л.В., Крещенка А.М.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула 18 лютого 2014 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на вирок Ужгородського міьскрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 2 квітня 2013 року.

Вказаним вироком місцевого суду засуджено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, громадянина України, за ч. 1 ст. 296 КК України на 3 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком розв'язано цивільний позов ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 2 квітня 2013 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасовано, справу в зазначеній частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, а в решті вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1 05.05.2012 о 23:40, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та з особливою зухвалістю увірвався з вулиці на балкон квартири АДРЕСА_1, облаяв присутніх там трьох громадян, а на зауваження та вимоги ОСОБА_2 припинити такі дії, безпричинно, з хуліганських спонукань, побив його по голові та обличчю, умисно заподіявши легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого потерпілий упав на підлогу та втратив свідомість.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про необхідність залишення оскаржених рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга засудженого в даній справі, сама по собі є підставою для скасування чи зміни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, в апеляційному порядку.

Твердження засудженого про недоведеність його вини в умисному заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень та у вчиненні у стані алкогольного сп'яніння хуліганства є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду першої інстанції в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки відповідають даним судово-медичної експертизи про характер і тяжкість заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень та показанням останнього й свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про обставини за яких засуджений, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, несподівано увірвався з вулиці на балкон квартири, облаяв усіх присутніх, а на зауваження потерпілого припинити такі дії безпричинно з хуліганських спонукань побив його, від чого останній впав на підлогу і втратив свідомість.

Ці висновки місцевого суду обґрунтовано визнані апеляційним судом такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Отже, за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 296 КК України є правильною.

Показання потерпілого та свідків, усупереч твердженню засудженого в касаційній скарзі, є послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами справи, а деякі суперечності в них обґрунтовано визнані судами неістотними.

Призначаючи покарання суд, у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 України, врахував тяжкість вчиненого злочину та особу ОСОБА_1 За таких обставин, колегія суддів визнає призначене покарання справедливим.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки в ній докладно вмотивовано висновки про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції й безпідставність доводів апеляції засудженого ОСОБА_1

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Ужгородського міьскрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 2 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.