5-5325км13 Про повторне одержання хабаря за швидке оформлення документів для визначення та підтвердження митної вартості ввезених в Україну автомобілів - 18.02.2014 Прийняття

головуючого - судді Животова Г.О., суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В., за участю прокурора Вергізової Л.А., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2013 року.

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 5 грудня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати організаційно - розпорядчі посади в органах Державної митної служби України на 2 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_5 позбавлено спеціального звання - радник митної служби 3 рангу.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього певних обов'язків.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни. В резолютивній частині вироку слова "орган кримінально-виконавчої системи" замінено словами "кримінально-виконавча інспекція" у відповідних відмінках.

За вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він, працюючи головним інспектором сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості Львівської митниці, маючи спеціальне звання радника митної служби 3 рангу, виконуючи функції представника влади, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, протягом 6-26 травня 2010 року повторно одержав хабарі за швидке оформлення документів для визначення та підтвердження митної вартості ввезених в Україну автомобілів від ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в сумі 800 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 5548,03 грн., та 800 грн., всього на загальну суму 6348,03 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - ст. 75 КК України, істотним порушенням кримінально - процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості. Крім того, вважає що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки належним чином не проаналізував усі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції і при залишенні апеляції без задоволення не зазначив підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Доведеність винності та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 368 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину та його особі, внаслідок його м'якості, то такі не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, приймаючи рішення, у мотивувальній частині вироку зобов'язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з вироку суду та матеріалів кримінальної справи, ці вимоги суд виконав та в достатній мірі обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Так, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу засудженого, пом'якшуючі покарання обставини, а саме: позитивну характеристику засудженого, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Таким чином, суд, при призначенні засудженому покарання в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, конкретні обставини справи і правильно дійшов висновку про можливість звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене засудженому, в даному конкретному випадку, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстав вважати його надто м'яким, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги прокурора та захисника, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій, на кожний з них дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни, а скарги прокурора та захисника без задоволення.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.