5-323км14 Про вимагання та одержання суддею районного суду хабара за призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі - 18.02.2014 Прийняття

розглянула 18 лютого 2014 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційними скаргами заступника прокурора Київської області та захисника ОСОБА_2 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2013 року.

Вказаним вироком місцевого суду засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судиму, громадянку України, за ч. 2 ст. 368 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення злочину, на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна й позбавленням на 3 роки права обіймати посаду судді та посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих й адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях державної форми власності й органів державної влади і управління.

На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного і додаткового покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2013 року цей вирок змінено: виключено рішення про призначення додаткових покарань у виді конфіскації майна та позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах і організаціях державної форми власності й органів державної влади і управління.

Згідно вироку, ОСОБА_1, працюючи суддею Солом'янського районного суду м. Києва, 24.01.2011 у своєму службовому кабінеті вимагала у підсудного ОСОБА_3, а 31.01.2011 та 04.02.2011 у два прийоми отримала від нього 1000 доларів США (7942,22 грн) за призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі.

У касаційних скаргах:

прокурор, посилаючись на неправильне застосування ст. 79 КК України, неврахування судами факту намагання ОСОБА_1, яка не визнала своєї вини, уникнути відповідальності за вчинене, істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженої внаслідок м'якості, просить скасувати судові рішення з направленням справи на новий апеляційний розгляд;

захисник ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, необґрунтоване покладення судами в основу своїх рішень суперечливих показань свідків, підробленість заяви про злочин та постанови про порушення кримінальної справи, незаконність обшуків й змонтованість численних носіїв інформації та порушення вимог ст. 87 КПК України щодо фіксування судового процесу технічними засобами, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальну справу за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу злочину.

Засуджена ОСОБА_1 у запереченнях на касаційну скаргу прокурора просила залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, та засуджену ОСОБА_1, яка підтримала свою скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга захисника в даній справі, сама по собі є підставою для скасування чи зміни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, в апеляційному порядку.

Твердження захисника про недоведеність участі ОСОБА_1 у вчиненні поставленого їй за вину злочину є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки відповідають показанням свідка ОСОБА_3 про обставини за яких суддя ОСОБА_1 вимагала та отримала від нього 1000 доларів США за призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі; показанням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в якості понятих спостерігали за підготовкою працівниками міліції купюр для передачі в якості контрольованого правоохоронними органами хабара судді, за їх врученням ОСОБА_3 та подальшим вилученням з кабінету судді ОСОБА_1, за складанням відповідних протоколів тощо; показанням понятих - свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про обставини обшуку помешкання ОСОБА_1 та її автомобіля "Мазда"; даним протоколів огляду та вручення грошових коштів від 31 січня та 4 лютого 2011 року, обшуків службового кабінету судді та особистого обшуку від 04.02.2011; висновку експерта № 32/5 від 14.05.2011 про виявлення на вилучених у службовому кабінеті ОСОБА_1 грошових коштах та змивах з її правої руки слідів спеціальної хімічної речовини "Світлячок", якою були помічені купюри; висновку фоноскопічної експертизи № 116/3 від 14.07.2011 про те, що на фонограмах, які містяться на компактних дисках, присутній голос та усне мовлення ОСОБА_3 без ознак монтажу.

Вказані докази обґрунтовано визнані судом достовірними та покладені в основу обвинувального вироку, а доводи касаційних скарг не спростовують цих висновків.

Посилання захисника на суперечності в показаннях деяких свідків не беруться колегією суддів до уваги, оскільки ці суперечності, як правильно визнали суди першої та апеляційної інстанції, неістотні. Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, ці суперечності були усунуті під час розгляду справи, а в оскаржених рішеннях вказаним фактам дана обґрунтована та вичерпна оцінка як таким, що не ставлять під сумнів визнання відповідних доказів достовірними.

Необґрунтованим є й твердження захисника про незаконне проведення обшуку помешкання ОСОБА_1, оскільки протокол цієї слідчої дії з відеозаписом ретельно досліджувався судом та обґрунтовано визнаний таким, що складений у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону, а обшук - таким, що проведений без істотних порушень.

Засуджена та захисник не подавали будь-яких зауважень на протокол судового засідання.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) "Про практику Призначення судами кримінального покарання", якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади або займатись певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займались діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину.

Зважаючи на зазначене, доводи прокурора про помилкове виключення апеляційним судом з вироку місцевого суду рішення про застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях державної форми власності та органів державної влади і управління, колегією суддів визнаються необґрунтованими.

Необґрунтованими є й доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, оскільки покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та її особи, яка раніше не судима, позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Отже, підстав вважати призначене засудженій покарання явно несправедливим немає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтуванні та справедливі рішення, при розгляді даної справи допущено не було.