Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Шибко Л.В., Крещенка А.М.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисника ОСОБА_1,

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула 18 лютого 2014 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за касаційними скаргами останнього та захисників ОСОБА_4 й ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2012 року.

Вказаним вироком місцевого суду засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, громадянина України, та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого, громадянина України,

- кожного за ч. 2 ст. 365 КК України на 7 та 6 років позбавлення волі відповідно, з позбавленням обох на 2 роки права обіймати посади в правоохоронних органах.

Вищезазначеною ухвалою апеляційного суду цей вирок змінено: оскільки диспозиція ч. 2 ст. 365 КК України в редакції, яка була чинною на час вчинення злочину, не містила таку кваліфікуючу ознаку, як застосування спецзасобів, посилання на неї виключено з мотивувальної частини рішення місцевого суду.

Згідно вироку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи службовими особами - оперуповноваженими КР Суворовського РВ ГУ МВС України в Одеській області, 08.04.2005 приблизно об 11:00 на пл. Ярмарковій в м. Одесі безпідставно, перевищуючи свої службові повноваження, затримали ОСОБА_5, примусили сісти в особистий автомобіль першого з міліціонерів, вимагали визнати вину у злочині, який він не скоював, для чого погрожували фізичним насильством небезпечним для життя й здоров'я та побили, після чого доставили у свій кабінет в приміщенні вказаного відділу міліції та продовжили бити потерпілого й висловлювати такі ж погрози, зокрема - підносили запалену сигарету до носа та очей останнього.

При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосували спецзасіб - наручники, які застебнули на зап'ястях рук ОСОБА_5 заведених за спину, вставили під них лом та на 30 хвилин підвісили потерпілого між столами.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_5 заподіяні легкі тілесні ушкодження.

У касаційних скаргах захисники та засуджений ОСОБА_3, посилаючись на неповноту й однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосуванням кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону та недоведеність вини ОСОБА_2 й ОСОБА_3, порушують питання про скасування вказаних судових рішень із закриттям справи через відсутність в діяннях останніх складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали скарги, думку прокурора про необхідність залишення оскаржених рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовуються касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 та захисників в даній справі, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку.

Твердження про недоведеність винуватості засуджених безпідставні, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки відповідають показанням потерпілого ОСОБА_5 про застосування до нього працівниками міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погроз, фізичного насильства, заподіяння тілесних ушкоджень тощо за обставин зазначених у вироку; показанням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 про обставини затримання засудженими потерпілого ОСОБА_5 і доставляння його в районний відділ міліції; даним протоколів очної ставки між потерпілим та засудженими; висновку судово-медичної експертизи та показанням експерта ОСОБА_13 про виявлені у потерпілого ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження заподіяні 08.04.2005, механізм їх заподіяння та локалізацію тощо.

Суд обґрунтовано визнав вказані докази достовірними та поклав їх в основу обвинувального вироку, а доводи засудженого ОСОБА_3 та захисників у касаційній скарзі не спростовують цих висновків.

Невідповідність між показаннями деяких свідків (зокрема - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5), порушення кримінально-процесуального закону на стадії пред'явлення обвинуваченому та захиснику матеріалів справи для ознайомлення (зокрема - описка в даті розгляду клопотання захисника тощо), на які звертається увага в касаційних скаргах, обґрунтовано визнані судами першої та апеляційної інстанції неістотними та такими, що не вплинули на правильне вирішення справи.

Довід захисника ОСОБА_1 про те, що апеляції на вирок розглянуто незаконним складом суду, є безпідставним, оскільки в справі відсутні дані про порушення вимог закону при повторному визначені автоматизованою системою колегії суддів для розгляду цієї справи, а заміна одного із раніше визначених суддів відбулась внаслідок знаходження його у відпустці.

Апеляційний суд розглянув усі доводи поданих на вирок апеляцій, правильно визнав їх необґрунтованими, а висновки місцевого суду такими, що відповідають фактичним обставинам справи, та постановив вмотивовану ухвалу, яка відповідає й іншим вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

В той же час, колегія суддів визнає, що призначене засудженим покарання слід пом'якшити, зважаючи на обставини справи, зокрема на те, що внаслідок злочину не настало тяжких наслідків.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Касаційні скарги ОСОБА_3 й захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити, пом'якшити призначене їм за ч. 2 ст. 365 КК України покарання:

- ОСОБА_2 - до 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права обіймати посади в правоохоронних органах;

- ОСОБА_3 - до 4 років позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права обіймати посади в правоохоронних органах.

В решті вказані судові рішення залишити без зміни.