5-728км14 Про хуліганство та вбивство через необережність - 18.02.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2013 року.

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено: за ч. 2 ст. 121 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 2 ст. 296 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вирішено питання про часткове задоволення пред'явлених цивільних позовів, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, завдані потерпілим, а також вирішено питання про долю речових доказів.

Цим же вироком було засуджено ОСОБА_8, судові рішення щодо яких не оскаржуються.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого щодо ОСОБА_5 скасовано в частині цивільного позову про стягнення з нього шкоди на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування збитку завданого її дітям, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Цей же вирок у частині кваліфікації дій ОСОБА_5 змінено: його дії перекваліфіковано з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" постановлено звільнити ОСОБА_5 від відбуття покарання. В решті вирок залишено без зміни.

За обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 29 квітня 2011 року приблизно о 23.15 год., перебуваючи разом із ОСОБА_8 біля зупинки громадського транспорту "Рудана" на просп. Гагаріна в м. Кривому Розі, вчинив хуліганство, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: безпричинно розпочав сварку з ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, при цьому нецензурно висловлювався, а потім безпричинно вдарив кулаком по голові ОСОБА_11, від чого той упав на тротуарну плитку. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 ударив ногою по тулубу лежачого на плитці ОСОБА_11, неодноразово піднімав його за комір одягу, намагаючись відтягнути в бік, заливав у горло потерпілого пиво. У ході зазначених дій, які ОСОБА_5 не припиняв понад 10 хвилин, грубо порушуючи таким чином громадський порядок з особливою зухвалістю, він умисно завдав ОСОБА_11 не менше двох удари по голові й по правій руці останнього, спричинивши таким чином тяжкого тілесного ушкодження, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 той помер у лікарні, а також засуджені заподіяли ОСОБА_12 та ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, що супроводжувалися больовими відчуттями.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і про направлення справи на новий апеляційний розгляд. Стверджує, що апеляційний суд, прийнявши рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК України, порушив принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки дав іншу оцінку доказам ніж ту, яку дав суд першої інстанції, не дослідивши їх безпосередньо під час апеляційного розгляду справи, не виклав конкретного формування обвинувачення за ч. 1 ст. 119 цього Кодексу, яке він вважав встановленим в ході розгляду справи в апеляційному порядку, і це призвело до м'якості призначеного покарання. Крім того, касатор зазначає на порушення статей 335 та 377 КПК України 1960 року при винесені ухвали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, пояснення засудженого та його захисника про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні групою осіб хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 296 КК України у касаційній скарзі не оскаржується.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України 1960 року. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Відповідно до вимог ст. 365 КПК України 1960 року апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляції з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального й процесуального закону, фактичним обставинам справи, дослідженим у судовому засіданні доказам. Для цього, як передбачено статтями 358, 362 КПК України 1960 року, апеляційний суд може провести судове слідство у повному обсязі чи частково, дати суду першої інстанції доручення про виконання окремих процесуальних дій та, оцінивши докази в їх сукупності, прийняти одне з рішень, передбачених ст. 366 КПК України 1960 року.

Разом із тим, як передбачено ст. 362 КПК України 1960 року, апеляційна інстанція у разі проведення судового слідства повинна керуватися правилами глави 26 цього Кодексу, дотримуючись засад змагальності, принципу безпосередності дослідження доказів, і не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи. Водночас за вимогами ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів повинна ґрунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

В порушення вказаних вимог закону, апеляційний суд, розглядаючи справу в апеляційному порядку та визнавши, що для перевірки правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і механізму отримання потерпілим ОСОБА_11 тілесних ушкоджень необхідно провести судове слідство, безпосередньо не провів допиту свідків, експертів в обсязі тих доказів, яким дав іншу, ніж суд першої інстанції оцінку, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого рішення.

Так, апеляційний суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 119 цього Кодексу, формально провівши судове слідство, під час якого не допитав свідків, зокрема не заслухавши експерта ОСОБА_14, який в засіданні суду першої інстанції наполягав на тому, що вся сукупність тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого не могла утворитись лише при його падінні з висоти власного зросту, в судовому засіданні допитав лише засудженого ОСОБА_5, який заперечував завдання декількох ударів потерпілому, вибірково дослідив письмові докази по справі та дав по суті іншу оцінку доказам у справі.

Крім того, апеляційний суд, в порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року, допустив в ухвалі істотні суперечності. Так, в ухвалі зазначено, з одного боку, про правильне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, а з іншого, про те, що у справі не встановлено завдання ОСОБА_5 удару ногою по тулубу лежачого на плитці ОСОБА_11 та слідів волочіння останнього. Також свої висновки щодо вчинення засудженим злочину щодо потерпілого ОСОБА_11 через необережність апеляційний суд належним чином не обґрунтував, зокрема, не зазначив, чому саме оцінка доказів суду першої інстанції є неправильною, чим спростовуються його висновки, які саме вимоги закону при розгляді справи чи постановлені вироку суд порушив, та не виклав нового обвинувачення, яке вважається встановленим за наслідками апеляційного розгляду.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд

Під час нового апеляційного розгляду, зважаючи на характер доводів апеляції і зумовлений ними механізм (спосіб) їх з'ясування, належить провести судове слідство, в процесі якого слід перевірити зазначені та інші наведені в касаційній скарзі доводи і за наслідками розгляду прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Як убачається з матеріалів справи, дана справа вже була предметом перевірки судом касаційної інстанції за результатами якої попередню ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2012 року було скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд з підстав істотного порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону.