Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Єрьоміна А.В.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Рогачівське" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Рогачівське" до Державного інспектора сільського господарства в Житомирській області Драчука Івана Степановича, Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про визнання протиправними дій,

Дочірнє підприємство "Рогачівське" звернулось до суду з позовом до Державного інспектора сільського господарства в Житомирській області Драчука Івана Степановича, Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо проведення розрахунку та встановлення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Позові вимоги мотивовано протиправністю дій відповідачів із складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття позивачем земельної ділянки як таких, що вчинено без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, зокрема факту укладення договору оренди земельної ділянки від 25.03.2011 між позивачем та Ружинською районною державною адміністрацією.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі дочірнє підприємство "Рогачівське" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Управлінням контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства у Житомирській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ДП "Рогачівське".

Перевіркою встановлено, що ДП "Рогачівське" в порушення вимог статей 125, 126 Земельного Кодексу України без оформлення права користування земельними ділянками використовує 58,72 га ріллі, 1,27 га запроектованих польових шляхів між паями на території Рогачівської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

Згідно з розрахунком державного інспектора сільського господарства Житомирської області Драчука Івана Степановича визначено шкоду у відповідності до методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (963-2007-п) , що була заподіяна позивачем внаслідок самовільного зайняття ним земельної ділянки, в розмірі 42127,38 грн.

Вказуючи на протиправність дій відповідачів із складання зазначеного розрахунку, ДП "Рогачівське" звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості дій відповідача по складанню розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, як таких, що вчинено за відсутності у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Погоджуючись із позицію суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов'язків для позивача, у зв'язку з чим, не може бути предметом спору.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, вважаючи при цьому за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 05.03.2009 № 1066-VI (1066-17) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1066-VI (1066-17) встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень: право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Так, державна реєстрація договору оренди та державна реєстрація земельної ділянки здійснювалася у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (1021-2009-п) в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 791 (791-2011-п) .

Судом першої інстанції в обґрунтування судового рішення вказано на не доведення з боку позивача наявності у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку. За змістом касаційної скарги зазначене заявником не оспорюється. Факт сплати позивачем орендної плати за земельну ділянку не є обставиною, з якою закон пов'язує виникнення речового права на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (963-2007-п) , розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції

За вказаних обставин, зважаючи на недоведеність з боку позивача наявності у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а також наявність у відповідача повноважень на складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідачів із складання такого розрахунку.

Одночасно з викладеним, зважаючи на те, що наявність підстав для стягнення з суб'єкта господарювання збитків, заподіяних державі, має вирішуватися судом за позовом уповноваженої особи до суб'єкта, яким заподіяно збитки, колегія суддів вказує на передчасність доводів касаційної скарги щодо протиправності дій відповідача із складання розрахунку з мотивів відсутності факту спричинення шкоди, а також необґрунтованості самого розрахунку.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Рогачівське" відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.