5-5244км13 Про повторне, безоплатне придбання для власного вживання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - 18.02.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 18 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2013 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, неодноразово судиму, останній раз 07.06. 2012 р. вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнену від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року та визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 27 червня 2012 року, знаходячись біля буд. № 10/8 по вул. С.Лазо в м. Києві, у невстановленої досудовим слідством особи повторно безоплатно придбала для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою 0,064 г., який стала незаконного зберігати при собі, до часу її затримання працівниками міліції.

Крім того, ОСОБА_2 27 серпня 2012 року, знаходячись на ринку "Фермер" по вул. Електротехнічній, 18 в м. Києві, повторно таємно викрала чуже майно на загальну суму 315 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо неї, через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та її особі внаслідок м'якості, просить їх змінити шляхом пом'якшення призначеного їй покарання. Свої вимоги засуджена мотивує тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, в достатній мірі не врахував усіх обставин, що пом'якшують покарання, та даних про її особу, зокрема незадовільний стан здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої та захисника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України в касаційному порядку засудженою не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженої про суворість призначеного їй покарання, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, наявність обставини, яка пом'якшує покарання - щире каяття, а також дані про її особу, зокрема те, що вона раніше неодноразово судима за умисні злочини, вчинила злочини у період іспитового строку.

З урахуванням наведеного колегія суддів уважає призначене засудженій ОСОБА_2 покарання, з дотриманням положень ст.ст. 70, 71 КК України, справедливим, підстав для зміни судових рішень через їх суворість, як про це просить засуджена у касаційній скарзі, не вбачає.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженої, яка за змістом аналогічна доводам її касаційної скарги, й, навівши відповідні мотиви, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Разом із тим, колегія суддів уважає необхідним у порядку ст. 395 КПК України (1960) виключити з мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_2 рішення про визнання обставиною, що обтяжує покарання засудженої, рецидиву злочинів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" від 04 червня 2010 року (v0007700-10) , якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Проте, як видно із матеріалів справи, суд не дотримався даних вимог закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України з цього питання.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 раніше була засуджена за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України (2001 р.) та ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 229-6 КК України (1960) і ці судимості є підставами для кваліфікації її дій за ознакою повторності.

Всупереч цим вимогам закону місцевий суд, кваліфікувавши дії ОСОБА_2 за ознакою повторності, незаконно врахував рецидив злочинів як обставину, яка обтяжує її покарання, а тому з мотивувальної частини вироку необхідно виключити посилання про визнання обставиною, що обтяжує покарання засудженої, рецидиву злочинів.

Оскільки апеляційний суд під час апеляційного перегляду не звернув увагу на помилку, допущену місцевим судом, то ухвала апеляційного суду також підлягає зміні.

Натомість, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення ОСОБА_2 покарання через виключення обтяжуючої обставини.

Інших істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України (1960) вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити, виключити з них посилання на рецидив злочинів, як на обставину, яка обтяжує її покарання.