Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л. А., суддів: Марчук Н.О., Широян Т. А., з участю прокурора засудженого Сорокіної О.А.,ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 4 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, громадянина України, в силу вимог ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, громадянку України, раніше судиму вироком Октябрського районного суду м. Полтава від 23 лютого 2010 року за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із вимогами ст. 81 КПК України 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 4 жовтня 2011 року, вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишено без зміни.

Запропоновано суду першої інстанції вирішити питання про відшкодування судових витрат в порядку передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України 1960 року.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, за попередньою змовою між собою, за місцем свого проживання АДРЕСА_1, повторно, в період з 11 квітня по 14 травня 2010 року, неодноразово (п'ятнадцять разів) незаконно збули ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, а 14 травня 2010 року у них при обшуку було вилучено 3 мл вказаної наркотичної речовини в перерахунку на сухий залишок 0,33 грам, який вони незаконно зберігали з метою збуту.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5, просить вирок суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

На думку захисника, в ході досудового та судового слідства не було доведено наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. Захисник вважає, що відеокасета VXS № 102 від 28.05.2010 року з відеозаписом, який було переглянуто в судовому засіданні 06.12.2010 року та протокол 9/958 є недопустимими доказами і не можуть мати доказової сили у зв'язку з порушенням слідчим встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку залучення доказів і тому підлягала вилученню з доказової бази обвинувачення.

Також, захисник зазначає, що незважаючи на те, що розгляд справи фіксувався технічними засобами, допит свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 проведено судом без такої фіксації.

Судові рішення щодо ОСОБА_7 у касаційному порядку не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При розгляді даної кримінальної справи судова колегія виходить з того, що згідно ст. 398 КПК України 1960 року, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року щодо однобічності та неповноти досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, які оскаржуються у касаційній скарзі та доповненнях до неї засудженого.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України 1960 року, фактичні обставини справи, що були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції перегляду у касаційному порядку не підлягають.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у повторному за попередньою змовою групою осіб незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, підтверджується сукупністю доказів, які були перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку.

На підставі пояснень засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7, свідчень ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, даних, що містяться в протоколах оперативних закупок, обшуку, огляду, висновках судово-хімічних експертиз № 938, № 952 та інших досліджених і перевірених в ході судового розгляду доказів, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Кваліфікація дій ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 307 КК України є правильною.

Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину є належними, допустимими, достатніми і достовірними та у своїй сукупності дають підстави вважати, що судом повно і всебічно досліджено зібрані у справі докази, дано належну оцінку.

Як вбачається з протоколу судового засідання, судом належним чином досліджено всі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи, у зв'язку із чим доводи в касаційній скарзі захисника засудженого щодо порушення порядку отримання та дослідження доказів є безпідставними.

Твердження у касаційній скарзі захисника засудженого про проведення судом без фіксації технічними засобами допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є необґрунтованим, оскільки питання щодо допиту вказаних осіб в судовому засіданні було вирішено у відповідності із вимогами ст. 303 КПК України 1960 року. Як вбачається із протоколу судового засідання вказані свідки були допитані в присутності захисника засудженого, а їх показання оголошені в судовому засіданні, однак запитань до них від учасників судового розгляду не поступало.

Призначене судом покарання ОСОБА_5, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим статтею 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення, попередження вчинення ним нових злочинів та домірним скоєному.

Порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставами для скасування судових рішень по даній справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 4 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.