Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І., за участю прокурора Деруна А.І., захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня 2013 року,

Вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2012 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2012 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2012 року за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 250 000 грн кожному.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_7 судові витрати на проведення експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінено і зменшено суму стягнення у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 150 000 грн, на користь потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 - по 100 000 грн кожному.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння приблизно о 02.30 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 року, рухаючись на автомобілі Mazda-323F (реєстраційний № НОМЕР_1) по вул. Коцюбинського в напрямку перехрестя з вул. Грушевського в м. Збаражі, всупереч вимогам пунктів 2.9 (а), 2.3 (б), 2.2, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля і, наблизившись до перехрестя, допустив занос, внаслідок чого автомобіль перекинувся. В результаті його пасажирки отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_12 - тяжкі, від яких померла на місці, а ОСОБА_13 - ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування. Зазначає, що суд усупереч вимогам закону не призначив комплексної судово-медичної експертизи і дійшов передчасного висновку про винуватість засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, також при призначенні покарання не врахував, що він має на утриманні неповнолітню дитину, батька - інваліда 2-ї групи та матір пенсійного віку. Крім того, судді апеляційної інстанції, на думку засудженого, підлягали відводу на підставі ст. 54 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, котрий заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив і правильно оцінив.

Так, винуватість ОСОБА_7 підтверджується показаннями: потерпілого ОСОБА_8 про те, що вранці 29 червня 2011 року працівники ДАІ йому повідомили про дорожно-транспортну пригоду за участю автомобіля Mazda-323F, унаслідок якої загинула його донька; потерпілої ОСОБА_8, яка повідомила, що вранці ІНФОРМАЦІЯ_2 року від чоловіка дізналася, що сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій загинула їх донька; потерпілої ОСОБА_13, яка повідомила, що близько 02.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 року, коли вони після розпиття спиртних напоїв на вказаному автомобілі проїжджали перехрестя вулиць Коцюбинського та Грушевського, автомобіль під керуванням ОСОБА_7 перекинувся на дах, унаслідок чого пасажирка ОСОБА_12 загинула на місці, а ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості; свідка ОСОБА_14, який підтвердив показання ОСОБА_13 Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними і підтверджуються, зокрема, даними протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, огляду місця події та огляду автомобіля, висновків судово-медичних експертиз, а також судово-дактилоскопічної, транспортно-трасологічної експертиз, висновку судової автотехнічної експертизи та іншими доказами у справі.

Посилання засудженого на те, що його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведено, оскільки відсутні належні докази цього, ретельно перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і свого об'єктивного підтвердження не знайшли. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

Таким чином, у справі повністю доведено винуватість засудженого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його дії кваліфіковано правильно.

Розглядаючи справу за апеляцією захисника засудженого, на підставі детального вивчення матеріалів справи апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій, а також указав на докази, які спростовують наведені в апеляції доводи.

Ухвала апеляційного суду в цій частині є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень у справі, не встановлено.

Також не знайшли свого підтвердження й доводи засудженого про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу незаконним складом суду.

Разом із тим, призначаючи ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не повною мірою дотримався вимог ст. 65 КК України.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, батька - інваліда 2-ї групи та матір пенсійного віку.

Врахувавши викладене, колегія суддів дійшла висновку, що основне покарання ОСОБА_7 необхідно пом'якшити в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України. Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_7 в цій частині підлягають зміні.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та статтями 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня 2013 року щодо ОСОБА_7 змінити, пом'якшити йому покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним йому вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2012 року, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.