5-319км14 Про хуліганство, скоєне групою осіб - 13.02.2014 Прийняття

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 13 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 5 серпня 2009 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 вересня 2013 року вирок суду змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 10000 грн. штрафу.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 27.11.2006 року приблизно в 00 год. 10 хв. разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, щодо яких вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 квітня 2007 року набрав законної сили, групою осіб, перебуваючи біля магазину "Продукти" по вул. Руській, 22 в м. Чернівці, висловлювались нецензурною лайкою. На зауваження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про припинення протиправної поведінки, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю нанесли ОСОБА_6 удари руками та ногами по обличчю і тілу, після чого останній вирвався. Під час нанесення ударів ОСОБА_3, ОСОБА_4 спостерігали та підтримували ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Продовжуючи хуліганські дії, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 наздогнавши ОСОБА_6 біля будинку № 6 по вул. Садовського, збили останнього з ніг та продовжили безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю наносити по тілу останнього численні удари руками та ногами, внаслідок чого заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

При цьому, ОСОБА_2, ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не давали можливості ОСОБА_7 покинути місце події - сквер Героям Буковинського Куреню навпроти будинку № 1 по вул. Садовського м. Чернівці, де безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю нанесли йому ряд ударів руками та ногами по тілу, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на м'якість призначеного покарання, ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вважає, що призначене апеляційним судом покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, який вчинив злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, негативно характеризується за місцем навчання, переховувався від слідства та суду. Зазначає про розгляд справи без участі ОСОБА_1, який перебуває за межами України, що позбавило можливості з'ясувати і врахувати його ставлення до вчиненого злочину. Наголошує на безпідставному визнанні обставиною, що пом'якшує покарання - відсутність претензій з боку потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з змісту вироку, суд першої інстанції розгляну кримінальну справу при відсутності ОСОБА_1 у порядку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 262 КПК України, дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України на підставі зібраних у справі і досліджених у судовому засіданні доказів, які належно оцінені і отримали правильну юридичну кваліфікацію. Обґрунтованість цього висновку і кваліфікація дій засудженого, додержання вимог КПК України (4651-17) місцевим судом перевірені і підтверджені судом апеляційної інстанції та прокурором у касаційному порядку не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1, ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Змінюючи вирок в частині призначення покарання засудженому за ч. 2 ст. 296 КК України та застосовуючи ст. 69 КК України, суд апеляційної інстанції послався на сукупність пом'якшуючих покарання обставин та обґрунтовано визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину: визнання вини і щире каяття, повне відшкодування шкоди і відсутність претензій з боку потерпілого, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, його молодий вік, наявність на утриманні вагітної дружини, а також те, що з моменту вчинення злочину пройшов тривалий час.

З урахуванням усіх зазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про можливість призначення ОСОБА_1 більш м'якого основного покарання, ніж передбачено законом та перейшов до іншого його виду. Доводи прокурора, що сума штрафу не є кратною до неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як це передбачено ст. 53 КК України, є непереконливою з огляду на те, що сума штрафу визначена судом в межах цієї норми закону.

На думку колегії суддів, призначене покарання є законним, справедливим і сприятиме перевихованню ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, а тому доводи касаційної скарги прокурора про м'якість призначеного апеляційним судом покарання є безпідставними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог закону при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1, його ухвала відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, не містить підстав, передбачених ст. 398 КПК України, для зміни чи скасування судового рішення.