Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Лагнюка М.М., Франтовської Т.І.,

при секретарі Петрик В.В.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013140060001436 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки м. Севастополя, проживаючої в АДРЕСА_1, зареєстрованої в АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

за касаційною скаргою прокурора на вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 липня 2013 року ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 2 жовтня 2013 року шодо ОСОБА_1,

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції через неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання із застосуванням ч. 4 ст. 71, ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, оскільки не врахував, що ОСОБА_1 раніше судима за вчинення крадіжки до покарання у виді штрафу, який вона не сплатила, і цей вид покарання їй замінено на громадські роботи, які вона не відбула та вчинила новий злочин. Вважає, що поведінка засудженої свідчить про те, що вона на шлях виправлення не стала, належних висновків не зробила, ігнорує вимоги закону та судові рішення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції вказані порушення не усунув, чим також порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу з доповненнями, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 липня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене за вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 липня 2011 року за ч. 1 ст. 185 КК України та остаточно визначено ОСОБА_1 2 роки 7 днів позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 2 жовтня 2013 року вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 липня 2013 року залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 засуджена за кримінальне правопорушення, вчинення якого нею встановлено в ході досудового розслідування, а саме, що вона 3 березня 2012 року, приблизно о 22 годині діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні магазину ТОВ "Большой сосед", що розташований за адресою м. Севастополь, вул. О. Кошевого, 4, таємно намагалася викрасити майно на загальну суму 426,84 грн. Товар на касі не оплатила, хотіла вийти з приміщення магазину, однак свій злочинний умисел до кінця не довела, з причин що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками охорони за лінією розрахункових кас.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Однак, при складанні вироку судом ці вимоги кримінального процесуального закону порушені.

Як убачається з вироку суду, обвинувачення ОСОБА_1, яке визнано судом доведеним, не викладено, а зазначено формулювання обвинувачення, яке встановлено в ході досудового розслідування.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як убачається із положень ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає та виконується самостійно.

Суд першої інстанції, визначаючи покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків, припустився помилки, яку не виправив апеляційний суд.

Так, у матеріалах кримінального провадження наявна постанова від 31 червня 2012 року Ленінського районного суду м. Севастополя про заміну призначеного вироком суду від 25.07.2011 року ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в сумі 1000 грн. на 59 годин громадських робіт, які при постановленні вироку 18 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 суд перевів у позбавлення волі у відповідності до вимог ч. 1 ст. 72 КК України.

Враховуючи, що попереднім вироком Ленінського районного суду м. Севастополя, який не виконано, засудженій призначено покарання у виді штрафу в сумі 1000 грн., то у вироку від 18 липня 2013 року, на підставі ст. 71 КК України, суд мав би зазначити про остаточне визначення покарання за сукупністю вироків, які виконуються самостійно. З огляду на те, що засуджена не відбувала як призначене покарання у виді штрафу, так і замінене їй покарання у виді громадських робіт, та знову вчинила злочин, то призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України є непереконливим.

Апеляційний суд з достатньою повнотою не перевірив законність постановленого судового рішення та не виправив цих помилок.

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, на думку колегії суддів, перешкодили ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги прокурора є обґрунтованими, судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

При новому розгляді суду слід врахувати викладене та ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам кримінального та кримінального процесуального законів.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 2 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.