Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І., суддів: Кравченка С.І., Тельнікової І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013230040001318, за обвинуваченням

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця станиці Дінская Краснодарського краю, Російської Федерації, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,

Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 24 липня 2013 року засуджено ОСОБА_4:

за ч. 1 ст. 203-2 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 408000 гривень з конфіскацією всього грального обладнання.

Вирішено питання щодо речових доказів по кримінальному провадженню.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 203-2 КК України, судове рішення щодо якого у апеляційному та касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 жовтня 2013 року вирок районного суду щодо ОСОБА_4 залишений без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_4 посилається на суворість призначеного останньому покарання. Просить судові рішення щодо його підзахисного змінити, та пом'якшити призначене судом першої інстанції ОСОБА_4 покарання, застосувавши вимоги ч. 1 ст. 69 КК України, та призначити штраф у розмірі 127500 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочині визнав повністю та щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітніх дітей та дружину.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що він діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, маючи умисел направлений на отримання прибутку в порушення вимог Законів України "Про заборону грального бізнесу в України" від 15.05.2009 року (1334-17) , "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про заборону грального бізнесу в Україні" (2852-17) , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, у невстановлений час 2012 року з метою організації та проведення азартних ігор орендував у фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 приміщення в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташоване за адресою: АДРЕСА_2, встановивши там 9 гральних автоматів, та запропонував ОСОБА_5 прийняти участь у здійсненні незаконної діяльності в сфері грального бізнесу, тим самим надав можливість доступу різним особам до азартних ігор на гральних автоматах. З метою здійснення протиправної діяльності ОСОБА_4 за усною домовленістю найняв на роботу в якості операторів залу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

ОСОБА_5 на пропозицію ОСОБА_4 разом з останнім прийняти участь у здійсненні незаконної діяльності в сфері грального бізнесу, надав свою згоду виконувати на постійній основі визначені ОСОБА_4 функції, а саме: здійснення контролю за діяльністю операторів залу гральних автоматів, обліку зроблених гравцями грошових ставок, знаття грошових коштів з автоматів та їх подальша передача організатору незаконного грального бізнесу - ОСОБА_4. В якості оплати за свою діяльність ОСОБА_5 систематично отримував від ОСОБА_4 грошову винагороду, при цьому достовірно усвідомлюючи протиправність вчинених ними дій.

Злочинна діяльність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з надання можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах в інтересах закладу була припинена о 21 годині 40 хвилин 15 лютого 2013 року працівниками міліції, які в ході огляду приміщення, розташованого по АДРЕСА_2, зафіксували факт діючого грального закладу та вилучили 9 гральних автоматів, спеціальних ключів до ігрових автоматів та зошитів із записами ставок та виграшів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку правопорушення по суті не оспорюється, як і кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 203-2 КК України, тим більше, що кримінальне провадження розглянуте судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Що стосується доводів захисника засудженого про те, що призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, то колегія суддів вважає їх не обґрунтованими.

Виходячи з положень ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Воно має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

А, згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті(санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд дотримався цих вимог закону.

Так, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, урахував те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Також судом враховано пом'якшуючі вину обставини такі як: повне визнання вини та щире каяття.

Наведене дає підстави вважати, що покарання призначене засудженому відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, особи засудженого, всіх пом'якшуючих обставин, в тому числі і тих, на які в касаційній скарзі посилається захисник засудженого, є необхідним й достатнім для виправлення останнього та попередження нових злочинів.

В той же час доводи касаційної скарги захисника не містять достатніх даних для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, про що зазначається в його касаційній скарзі.

Суд апеляційної інстанцій ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника, яка за змістом аналогічна доводам його касаційної скарги, й, навівши відповідні мотиви, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_4 які б тягнули зміну чи скасування судових рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 433, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 жовтня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_4, залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.