Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі колегії суддів:

Вільгушинського М. Й., Дембовського С.Г., Мороза М.А.,

при секретарі Гладкіх Л.М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012050220000008, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дзержинська Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Дзержинська Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

засудженого ОСОБА_4,

у касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_4 стверджує, що вирок Апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року щодо нього є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильною кваліфікацією судом його дій за ч. 2 ст. 187 КК України. Указує на те, що на його думку, легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також середньої тяжкості тілесні ушкодження, які отримав потерпілий ОСОБА_7, не відносяться до насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, внаслідок чого його дії неправильно кваліфіковані як розбій. Просить змінити вирок Апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року щодо нього, перекваліфікувати його дії із ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у межах санкції відповідної статті.

- захисник ОСОБА_5 указує на незаконність вироку Апеляційного суду Донецької області щодо ОСОБА_6 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного Апеляційним судом Донецької області покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину та його особі внаслідок суворості. Посилається на те, що апеляційний суд необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_6 із ч. 1 на ч.2 ст. 187 КК України, оскільки між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не було попередньою змови на вчинення розбою. Також стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив положення п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, не зазначивши у резолютивній частині нового вироку початок строку відбування ОСОБА_6 покарання. Зазначає, що суд при призначенні ОСОБА_6 покарання не повною мірою врахував наступні обставини: наявність на утриманні засудженого двох малолітніх дітей, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи.

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 18 квітня 2013 року визнано винуватими у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі:

- ОСОБА_4 - на строк 4 роки;

- ОСОБА_6 - на строк 4 роки і 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_6 до покарання, призначеного за вказаним вироком частково приєднано невідбуту ним частину покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 04 грудня 2009 року у виді позбавлення волі строком на 1 рік, та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років і 6 місяців.

Постановлено стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2462 грн. 05 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди -5000 грн.

23 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області за апеляцією прокурора частково скасував указаний вирок місцевого суду, та постановив новий вирок, за яким ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнав винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Призначив ОСОБА_4 та ОСОБА_6 окремо кожному покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_6 до покарання, призначеного за вказаним вироком частково приєднано невідбуту ним частину покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 04 грудня 2009 року у виді позбавлення волі строком на 1 рік, та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком 8 років із конфіскацією майна.

Визначено ОСОБА_4 початок строку відбування покарання.

У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_4 залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_4, який підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора щодо необхідності скасування вироку апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, перевіривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Апеляційним судом ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ухвалено визнати винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за таких обставин.

10 січня 2011 року близько 19 год 00 хв, перебуваючи у районі будівлі котельної клубу в с. Неліпівка м. Дзержинська Донецької області ОСОБА_4 та ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою, після вживання алкогольних напоїв разом із ОСОБА_8, з метою заволодіння майном останнього напали на нього і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я особи, заволоділи його майном на загальну суму 1509 грн.

Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись з вироком, ухваленим щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_6, прокурором, який брав участь у судовому провадженні суду першої інстанції, подано апеляцію.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи провадження щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_6 частково скасував указаний вирок місцевого суду, та постановив новий вирок, який не відповідає вимогам статей 374, 420 КПК України.

Так, згідно з указаними нормами кримінального процесуального закону вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

При цьому вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині вироку зокрема зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

У разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, крім іншого, вказується початок строку відбування покарання; рішення про залік досудового тримання під вартою та інші відомості.

Зазначених вимог закону апеляційним судом при постановленні вироку щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_6 дотримано не було.

Так, у мотивувальній частині вироку апеляційний суд не зазначив: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнано обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_6; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які були вирішені судом при ухваленні вироку.

Одночасно апеляційний суд, пославшись на те, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню через наявність істотних суперечностей у його висновках, не указав на них.

При цьому апеляційний суд допустив суперечності між мотивувальною і резолютивною частинами вироку. Зокрема, суд в мотивувальній частині оскаржуваного вироку указав на те, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню, разом з тим у резолютивній частині - постановлено рішення про часткове скасування вироку Дзержинського міського суду Донецької області від 18 квітня 2013 року.

У резолютивній частині вироку не зазначено початок строку відбування покарання ОСОБА_6.

Окрім того, у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове засідання в суді апеляційної інстанції, яке відбулося 12 липня 2013 року, під час якого, як убачається зі змісту ухвали, окрім іншого, вивчались матеріали провадження та перевірялись доводи апеляційної скарги.

Таким чином вирок апеляційного суд підлягає скасуванню як такий, що постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді справи суду належить перевірити доводи апеляції, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку та з урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5, подану в інтересах засудженого ОСОБА_6, задовольнити частково та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.